Квіти «Від Маяковського» або історія одного кохання поета

Одна з найзворушливіших історій життя Маяковського сталася з ним у Парижі, коли він закохався в Тетяну Яковлєву. Між ними не могло бути нічого спільного. mayakovsky1Російська емігрантка, виточена і витончена, вихована на творах Пушкіна і Тютчева, не сприймала ні слова з рубаних, жорстких, рваних віршів модного радянського поета.
Вона взагалі не сприймала жодного його слова, – навіть у реальному житті. Розлючений, шалений, який іде напролом, живе на останньому диханні, він лякав її своєю нестримною пристрастю. Її не зачіпала його “собача” відданість, її не підкупила його слава. Її серце залишилося байдужим. Маяковський поїхав до Москви один.
Від цієї любові, яка миттєво спалахнула і нічим не закінчилася, йому залишилася таємна печаль, а нам – чарівний вірш «Лист Татьяне Яковлевой» зі словами: «! Я все равно тебя когда-нибудь возьму – Одну или вдвоем с Парижем»
Їй залишилися квіти. Або вірніше – багато Квітів. Весь свій гонорар за паризькі виступи Володимир Маяковський поклав у банк на рахунок відомої паризької квіткової фірми з єдиною умовою, щоб кілька разів на тиждень Тетяні Яковлевій приносили букет найкрасивіших і найнезвичайніших квітів – гортензій, Пармських фіалок, чорних тюльпанів, чайних троянд, орхідей, айстр або хризантем. eustoma_05Паризька фірма із солідним ім’ям чітко виконувала вказівки навіженого клієнта – і з тих пір, незважаючи на погоду і пору року, з року в рік у двері Тетяни Яковлевої стукали посильні з букетами фантастичної краси і єдиною фразою: «Від Маяковського».
Його не стало в тридцятому році – ця звістка приголомшила її, як удар несподіваною сили. Вона вже звикла до того, що він регулярно вторгається в її життя, вона вже звикла знати, що він десь є і шле їй квіти. Вони не бачилися, але факт існування людини, яка так її любить, впливав на все, що відбувається з нею: так Місяць впливає на все, що живе на Землі, тільки тому, що постійно обертається поруч.tatianaВона вже не розуміла, як буде жити далі – без цієї божевільної любові, розчиненої у квітах. Але в розпорядженні, залишеному квітковій фірмі закоханим поетом, не було ні слова про його смерть. І наступного дня на її порозі постав розсильний із незмінним букетом і незмінними словами: «Від Маяковського».
Кажуть, що велика любов сильніша за смерть, але не всякому вдається втілити це твердження в реальному житті. Володимиру Маяковському вдалося. Квіти приносили в тридцятих, коли він помер, і в сороковому, коли про нього вже забули. У роки Другої Світової, в окупованому німцями Парижі вона вижила тільки тому, що продавала на бульварі ці розкішні букети. Якщо кожна квітка була словом «люблю», то протягом кількох років слова його любові рятували її від голодної смерті.ch_roz50Потім союзні війська звільнили Париж, далі, вона з усіма плакала від щастя, коли радянські війська увійшли в Берлін – а букети все несли. Посильні дорослішали на її очах, на зміну колишнім приходили нові, і ці нові вже знали, що стають частиною великої легенди – маленькою, але невід’ємною. І вже як пароль, який дає їм пропуск у вічність, говорили, посміхаючись посмішкою змовників: «Від Маяковського».
Квіти від Маяковського стали тепер ще й паризькою історією. Правда це чи красивий вимисел було невідомо, поки одного разу, наприкінці 1970-х радянський інженер Аркадій Ривлін почувши цю історію в юності, від своєї матері і завжди мріяв потрапити в Париж.paryzТетяна Яковлєва була ще жива, й охоче прийняла свого співвітчизника. Вони довго розмовляли про все на світі за чаєм із тістечками.
У цьому затишному будинку квіти були всюди – як данина легенді, і йому було незручно розпитувати сиву царську даму про роман її молодості: він вважав це непристойним. Але в якийсь момент усе-таки не витримав, запитав, чи правду кажуть, що квіти від Маяковського врятували її під час війни? Хіба це не красива казка? Чи можливо, щоб стільки років поспіль … – Пийте чай, – відповіла Тетяна – пийте чай. Ви ж нікуди не поспішаєте?
І в цей момент в двері подзвонили … Він ніколи в житті більше не бачив такого розкішного букета, за яким майже не було видно посильного, букета золотих японських хризантем, схожих на згустки сонця. І через оберемки цієї виблискуючої на сонці пишноти голос посильного промовив: «Від Маяковського».buket

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *