Містичні легенди стародавніх замків Західної України

Звичний туризм все менше цікавить «подорожніх» зі стажем. Їм, так би мовити, подавай все нові і нові враження, адже їм заледве цікаво просто списувати записничок переліком місць, у яких уже побувавали, а хочеться побачити і відчути щось неймовірне, чого ще не було у їхній практиці.
Містичний туризм саме той лакмусовий папірець, який може зацікавити людей зі схильністю до вражень. Отже, не дивно, що такий вид туризму стає все популярнішим з кожним роком. Тих, хто хоче заглянути крізь шпарину у потойбіччя, чи зустрітись віч-на-віч із давно померлою князівною, значно більше, ніж тих, хто боїться переступити, а то й прогулятися, будинками з привидами.
Західна Українасаме той безпрограшний варіант, де можна набратися гострих відчуттів. Тут особливо багато цікавих замків. І кожен з них має безліч історій. Бо бачили вони століття воєн, десятки династій, безліч інтриг, смертей і народжень.
Також нерідко кажуть, що кожен замок має й своїх привидів. Це нерідко «неприкаяні» душі, які зависли між світом живих і мертвих та не можуть знайти спокою ніде. Блукаючи коридорами та проникаючи крізь зачинені двері, напівпрозорими тінями та ледь чутними кроками вони часто не на жарт лякають живих відвідувачів, які заради звичайної цікавості наважуються порушити їхній спокій. Люди запевняють, що бачили їх, і часто у різні часи й у різних місця описують одне і те саме. Чудово відчувають їхню енергію і тварини. Ось вам і містика… Можливо, та беззаперечним залишається те, що на землі є особливі місця і будівлі, у яких відбуваються дуже дивні речі. І найчастіше вони пов’язані зі смертю.
Навіть ті, хто не вірить в існування привидів чи особливу енергетику місць, куди смерть приходила проханою гостею, або безжально мучила невинні душі, часто відчувають, що тут є щось особливе.

Золочівський замок на Львівщині
Золочівський замок дуже старий. На галицькій землі, надійною охороною якої мав бути, замок стоїть ще з 1634 року. Та з приходом австрійських військ, перетворився на в’язницю, і з того часу почав убирати в себе негатив приреченості, страждань і смертей людських.
Місцеві сторожі розповідали, що «ніколи не було й не буде у фортеці нічого гіршого і жорстокішого за те, що чинили там енкаведисти зі своїми полоненими. Закривавлені залізні столи і гаки, вмуровані у стіни люди… «Мордуючи вагітних жінок, радянські карателі розпорювали їм черева і напихали камінням».
Замок фактично було перетворено на катівню. Важко уявити собі, скільки горя, сліз і мук бачили його стіни. На жаль, така енергетика не зникає ніколи.ã. Çîëî÷åâ - Çîëî÷åâñêèé çàìîêХолодно і моторошно тут було завжди. Та з появою у замку дивного, незрозумілого походження каміння, яке привезли під час реставрації, містики ще добавилось. На гірській породі проглядають дивні незрозумілі символи. Дехто вважає їх картою, інші — зашифрованими таємними знаками. Кажуть, що колись вони належали лицарському ордену тамплієрів. Так це, чи ні, але від часу появи каменів у Золочівському замку стали помічати привид невідомого чоловіка. Цікаво, що всі, кому доводилось бачити його, описують темний довгий плащ, тростину в руці та капелюх на голові привида.
Золочівський замок — дуже красива і цінна архітектурна пам’ятка. Сюди приїжджає багато туристів та приходять на прогулянки місцеві закохані пари. Та, на превеликий жаль, споруда, на території якої було поховано тисячі жертв радянського режиму, мусить жити зі своїми страшними таємницями. Тіла похованих згодом було ексгумовано, та померлі у страшних муках не були поховані з ритуалом печатання гробу. За енергетикою місце залишається кладовищем мучеників.zoloch_zamok

Підгорецький замок у Львівській області
Замок збудований у кінці 1630-х років. Спершу належав коронному гетьманау Станіславу Конєцпольському, згодом Яну ІІІ Собєському, потім Вацлаву Жевуському, крім інших і поміщикам Сенгушкам. За часів Жевуського замок був найрозкішнішим палацом на західноукраїнських землях. Та потім будівлю було неодноразово руйновано, пограбовано і палено. Деякий час тут розміщували госпіталь…
Та всі, кому від останніх років XVІІІ ст. і до сьогодні доводилося провести у легендарних стінах хоча б одну ніч, бачили його страшну таємницю. Напівпрозору, у білих шатах та з чорним обличчям… Марію.pidgor_zamokБагато пацієнтів тутешнього туберкульозного санаторію (1949 р.) і також персонал розповідають, що бачили привида. Бачили їх звісно ж сторожі і працівники замку. А родина польських поміщиків, що жила тут свого часу, навіть записали на папері свої спогади, щоб увіковічнити факт зустрічі з привидом. «Часто бувало таке, що двері на другому поверсі палацу відчинялися самі собою, а майже невидима постать жінки у білій пишній сукні щоночі блукала то однією, то іншою кімнатою» — розповідають Сенгушки у своїх записах.pidgor_zamok1Хто ця жінка, привид якої бачили чи не всі жителі селища? Виявляється, спокою не має душа вбитої молодої дружини Вацлава Жевуського Марії. Він власне і вбив графиню у приступі ревнощів. А тіло заховав десь тут, у замку, оскільки похоронити зі всіма ритуалами свою жертву не міг. Дехто розповідає, що тіло молодої дружини було замуроване у кам’яні стіни замку.

Замок Паланок на Закарпатті
Колишня резиденція Трансильванського князівства має надзвичайно багату історію. Тут підписувалися міжнародні документи, мирні договори, на його території проходили народні повстання. Будучи збудованим за різними даними у 900-1300-х роках, замок став справжньою пам’ятнкою історії. Пережив незліченну кількість своїх господарів і мешканців, десятки штурмів і облог та зберігся у майже ідеальному стані до наших днів.
Найбільше прославили цю фортецю дві жінки — Софія Баторі та Ілона Зріні — свекруха і невістка, які управляючи замком втигали ще й ворогувати між собою. Та якщо Ілона увійшла в історію як хоробра боронителька укріплення, то Софію Баторі спіткала містична, страшна слава.
Часто розповідають, що ця жінка мала пристрасть до людської крові і не лише вбивала заради неї, а й приймала кроваві ванни, приносячи у жертву 13-річних цнотливих дівчат.palanok_zamokМоже ці історії — велике перебільшення, та про те, що Софія була надзвичайно жорстокою, не сперечається ніхто. Старі люди кажуть, що у кімнатах Мукачівського замку в ті часи були спеціальні кімнати для тортур, стіни яких відшліфовувалися людськими тілами.
Але минали роки, змінювалися правителі. Вже у 1789 році замок Паланок перетворили на тюрму для політичних в‘язнів. Протягом більше як 100 років тут відбували строк близько 20 тис. засуджених через свої переконання. Тож кам’яні стіни пам’ятають намало мук, стогонів і крові.
Славнозвісна камера тортур, яку показують туристам, є і зараз у найстарішій частині, так званому Верхньому замку.palanok_zamok1

Олеський замок на Львівщині
Це один із найдавніших замків на території нашої країни. Свого часу місце його розташування було якраз на кордоні Литви і Польщі, тому правителі обох держав боролись за привласнення кам’яного палацу.
Відомий замок і тим, що у середині XVІІ ст. тут народився майбутній польський король Ян Собеський. За легендою, під час появи на світ немовляти була страшна гроза. А мармуровий стіл, на який було покладено хлопчика, раптова блискавка розколола буквально навпіл. Це було розцінено як містичний знак.
У 1951 році в Олеський замок знову влучила зловісна блискавка, через що розпочалася величезна пожежа. Та будівля встояла. Хоча за всі роки існування її стіни було сильно понищено. І лише кілька десятків років тому практично з руїни замок було відновлено.olesky_zamok_Охоронці замку часто розповідають, що із настанням темряви вони постійно відчувають присутність невідомих «явищ». На дивні звуки, тіні та напіввидимі силуети реагують також сторожові собаки.
Насправді Олеський замок таки має своїх привидів, чи то привида, що належить комусь загиблому на цьому місці, хто не може знайти спокою. Принаймі за найвідомішою версією привид — це душа юнака Адама Жолкєвського. Хлопець був закоханий у доньку одного із власників Олеського замку Маріану Данилович. Та отримавши відмову батька у наданні згоди на шлюб, відчайдушний шляхтич встромив собі ножа у серце.
Поховали його не на цвинтарі, а просто скинули у болото біля замкових стін як самогубця. Душа, тіло якої не було похоронене за звичаєм, зависла між двома світами. Тому напівпрозорий дух Адама не полишає замку, стогнучи та зітхаючи, лякаючи поціновувачів краси історичного Олеська.olesky_zamok_2

Кременецький замок на Тернопільщині
Кременець – надзвичайно красиве волинське містечко з численними архітектурними памятками, історичними будівлями, красивими святинями. Кременець оточений сімома горами, найбільшою і найвідомішою серед яких є гора Бона. На її вершині досі красуються руїни могутньої колись князівської фортеці. Фортеця дуже древня, рік її заснування загубився десь між початком ХІ та ХІІІ століттями. З того часу їй довелось побачити не одну кровопролитну битву і схоронити тисячі полеглих у боях.
Замок не раз і не двічі руйнували і відновлювали, потім знову руйнували, аж поки не залишились від нього лише кам’яні останки могутньої колись величної споруди, що зазнала легендарної слави.
Найвідомішою легендою замку є історія королеви Бони. Отримавши щедрий подарунок від чоловіка Сигізмунда I, італійка заволоділа ним у середині XVI ст. Це була надзвичайно вродлива, розумна, амбітна та водночас жорстока жінка. Ця жорстокість овіяна вражаючими легендами, що одна за одною приписують правительці найжахливіші, навіть демонічні риси. Чи було так насправді, чи це лише вигадки, достеменно невідомо, та одне зрозуміло точно, що королеву-чужинку явно не долюблювали. kremenec_zamokЗа однією з версій, саме вона зжила зі світу двох своїх невісток, родове походження яких не відповідало її політичним планам. Є дані, що одна з них померла від онкологічної хвороби, інша була хвора на епілепсію, та хто його зна, чи не втрутилась сюди королева.
Неймовірні звірства Бони Сфорци, про які розповідають легенди, пояснюють укладеною нею із самим дияволом угодою. Згідно з нею жінка мала отримати вічну молодість. Розповідають, що задля досягнення цієї мети королева довго приносила у жертву незайманих дівчат найжорстокішим способом: їх виводили на верхній ярус замку та скидали звідти на гострі палі. А у багряній крові купалася правителька, вбираючи красу і молодість.
Інша історія розповідає про ванни із крові немовлят.kremenec_zgoryМожливо оповідачі вигадують, та все ж легенди не народжуються на пустому місці, щось тут було… Кажуть, хтось таки вбив Бону Сфорцу д’Арагону, отруївши її, а хтось приписав їй славу кровавої королеви. Та люди менше пам’ятають її добрі справи і розумні політичні рішення, які свого часу надзвичайно багато принесли для міста Кременець.

Середнянський замок Закарпатської області
Історія цього замку пов’язана зі священним Граалем, Орденом тамплієрів, родами Добо, Другетів та Ракоці, яким у різні часи належали володіння фортеці.
Зараз від Середнянського замку залишились практично самі руїни. Вважається, що колись товщина стін замку була більше 2 метрів (це ще можна побачити і зараз), а вся його площа займала трохи більше як 16Х18 метрів, та про це достовірно не відомо (Адже багато чого досі знаходиться під землею). Величезні підземелля і ходи тепер засипані камінням. Руїни забрали з собою багато таємниць. Може й навічно. zamok_serednianskyМісцеві жителі розповідають, як ще кілька років тому на стінних каменях проглядались барельєфи із зображенням Медузи Горгони і, як би це дивно не було, Ісуса Христа.
Історики сходяться на думці, що славнозвісну середнянську пам’ятку збудували такиченці з Ордену тамплієрів. Насправді ці люди були рицарями і войовниче захищали католицизм. Їх нерідко підозрювали у зв’язках із дияволом, за що переслідували і кидали до в’язниць, де катували й убивали.
Саме з цим орденом пов’язані свідчення про зв’язок Граалю із Середнянським замком. Мовляв, Чашу, що була зроблена зі смарагду корони архангела Люцифера, колись заховали саме у стінах цієї фортеці. Чому саме її? Справа в тому, що Середнянський замок був одним із найвіддаленіших (найтемнішим кутком) із замків тамплієрського Ордену. Там ченці й вирішили заховати священний скарб.zamok_seredniansky2Ще одна цікава історія закарпатського замку веде нас до особистості Іштвана Добо. Через наклеп цього воєводу було засуджено на довге ув’язнення. Після смерті його тіло було поховано в одному місці (у родовому маєтку в с. Доборуське), а серце — окремо. У землі Середнянського замку.

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *