Унікальне плем’я Дані проживає в Індонезії

Сучасним місцем проживання, а заодно й історичною батьківщиною, племені Дані є західна частина острова Ірія-Ява, важкодоступні високогірні околиці маленького міста Вімена.
plemia_daniПобут племені й досі перебуває на первісному рівні, з притаманними їм заборонами, ритуалами і звичаями, що є чудовим матеріалом для вивчення етнологами.
Відмінною особливістю одягу чоловічої половини Дані є так званий “Халім” (індонезійською – “Котеку”), який виготовляють із пляшкового гарбуза. Їх одягають хлопчики з 10 років на “чоловічий статевий орган” і носять аж до кінця життя. Найдовший Халім, заквітчаний хутром, пір’ям і скельцями, належить вождю, інші задовольняються Халімами менших розмірів. Чоловіки у розквіті сил носять прямий Халім, хлопчики і люди похилого віку – кривий або із закрученим наконечником.
Розрізняють також святковий і буденний Халіми: перший – довший і красивіший, буденні – більш практичні: товсті і короткі.plemia_dani1

plemia_dani2Власне на цьому гардероб чоловіків із племені Дані заквершується.
У Дані поширене багатожонство. Кожен чоловік може взяти стільки дружин, скільки зможе купити. Дівчина на виданні коштує 4-5 свиней, що вважається дуже дорого, оскільки свиней у племені цінують мало не на вагу золота і коштують вони близко 3 тис. дол. plemia_dani4Після грошово-свинячих розрахунків і відповідних ритуалів молоду дружину поселяють у жіночій половині фазенди чоловіка, де вона й перебуває майже безвилазно весь час. Чоловіки туди не ходять, навіть для виконання подружнього обов’язку. Для цього є призначені спеціальні будівлі.
Якщо оглянути руки усіх жінок племені, то майже в усіх бабусь понівечені пальці. За звичаєм після смерті чоловіка або родича жінці відрубують фалангу пальця. Ось і виходить, що до пенсійного віку фаланг уже немає.plemia_dani3Ще недавно Дані практикували муміфікацію шановних членів племені. Труп підвішували над тліючим вугіллям і так коптили-сушили кілька місяців, після чого мумію “селили” в чоловічій половині будинку родичів. Робилося це зовсім не для пустощів – засушені мощі були сполучною ланкою з потойбічним світом. Якщо життєву проблему не можна було вирішити звичайним способом, тоді йшли до мумії за порадою. Шаман у таких випадках служив перекладачем, він передавав прохання померлим і розшифровував живим послання з того світу.Traditional Life Of Indonesia's Dani Tribes Continues In West PapuaВійна – улюблена розвага всіх первісних племен, Дані не є винятком. Щоправда, держава проводить послідовну політику утиску надзвичайно агресивних членів племінного суспільства, так що конфлікти між сусідніми селами практично зникли або вирішуються мирним способом. plemia_dani6У минулі часи, спогади про які ще живі в оповіданнях старійшин, сутички із сусідами відбувалися часто і проходили криваво. Основна зброя, яку використовували для ураження противника – лук і стріли. Стріли виготовлялися з деякими особливостями, щоб зробити поранення смертельним або принаймні важковиліковним. Для цього використовували шиловидні або плоскі з гачками наконечники, які при витяганні стріли залишалися в тілі або розривали тканини і пошкоджували внутрішні органи. Особливо хитрим пристосуванням вважається обмотка наконечника волокнами ротанга, які при видаленні стріли зісковзували з неї і викликали згодом гниття і смерть пораненого.plemia_dani8

plemia_dani7Незважаючи на віддаленість племені від цивілізованого світу, блага сучасного суспільства у вигляді одягу, грошей і шкідливих звичок усе більше завойовують симпатію Дані. Багато з них залишають батьківський дім і відправляються в міста поповнювати натовпи чорноробів. Так що цілком імовірно, що через десяток років етнологам уже нічого буде вивчати – в селі залишиться всього кілька людей для “роботи з туристами”.plemia_dani10

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *