«Кавова книга», Макс Фрай

Еспрессо – це життя. Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може здатися несмачним, але, допивши чашку, завжди захочеш ще одну. А на ще одну найчастіше не вистачає часу.
rankova_kava1Капучіно – це закоханість. Спочатку терпко, потім солодко і легко, а на пjвірку – все те саме життя. Але моменти, коли солодко і терпко, – найкращі. До речі, завжди можна просто з’їсти пінку і не пити, але це мало кому приходить в голову. Мабуть, справа все-таки в поєднанні.
• Латте – це мрії, еспрессо, розбавлений молоком надії, і пінка, пам’ятайте? Та сама пінка, яка буває в капучино. Але немає кориці, немає тієї терпкості, яка дозволяє відчути момент.
Ще є мокко – кава з гарячим шоколадом. Мокко – це меланхолія. Густа і тягуча. Але навіть у мокко є молоко. І солодкість, та, яку не знайдеш в еспрессо, наприклад. Її й відчуваєш не одразу, і кожного разу не дуже розумієш, чому замовив саме його. Тільки згодом згадуєш, у той момент, коли стає солодко.
Айріш, кава по-ірландськи – пристрасть. Десь там, на самому дні, що обпалює алкоголь. Можна перемішати, тоді його практично не відчувається, якщо кава приготована правильно, звісно. Але він там все одно є, і все одно неминуче п’янієш. До речі так, гірше від поганого еспресо може бути тільки поганий айріш.rankova_kava3
Рістретто – це смерть. Це коли все життя – одним ковтком. Випиваєш, просиш рахунок і йдеш. Зазвичай так.
– А кохання? Справжнє кохання?
– Справжнє кохання – це кава, яку вариш удома з ранку. Свіжозмелена, бажано вручну. З корицею, мускатним горіхом і кардамоном. Кава, поряд із якою треба стояти, щоб не збігла, інакше безнадійно зіпсується смак. Треба простежити, щоб вона піднялася тричі, потім долити ложку холодної води в “джезву”, почекати пару хвилин, щоб осіла гуща. Кава, яку наливаєш в стару улюблену чашку і п’єш, відчуваючи кожен ковток, кожного дня. Насолоджуючись кожним ковтком.rankova_kava

Макс Фрай, «Кавова книга» 

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *