Парк «Феофанія» – один із найперспективніших парків Києва

Нарешті добрався до «Феофанії». Багато чув про тамтешній парк, а ще які гроші тринькалися з бюджету на його підтримку, оскільки це було місце відпочинку і реабілітації перших «тіл» держави.

Сказати, що особливо чимсь здивував – не можу, є чимало таких по всьому Києву.
Проте, як часто зазначається у замітках, парк «Феофанія» на сьогодні є наймолодшим та найперспективнішим місцем відпочинку для киян та гостей міста.
Унікальною особливістю, яка вирізняє парк «Феофанія» з-поміж інших є гармонійне поєднання нерукотворних шедеврів первозданної природи із сучасним мистецтвом ландшафтного дизайну на фоні духовної величі Свято-Пантелеймонівського Собору (щоправда всі входи до храму чомусь перекриті і схоже на те, що він наразі не функціонує).

Щоправда тут панує атмосфера цілковитого спокою, можна нескінченно насолоджуватись живописними пейзажами, забувши про усі буденні проблеми та негаразди. Ніби якась дивна хвилююча аура, що вирує у повітрі, приваблює закоханих й налаштовує на чарівні романтичні побачення. Побувавши в цьому райському куточку та відчувши подих матінки-природи, ще не раз виникне бажання повернутися задля відновлення своїх життєвих сил. Тому й не дивно, що парк «Феофанія» для багатьох став одним із найулюбленіших осередків родинного відпочинку у місті.

Варто добавити, що вхід на територію парку є платним – 10 гривень з дорослого відвідувача. Правда, як зазначено у квиточку «Одноденний квиток на відвідування парку».
Варто також додати, що час роботи парку – з 8:00 дл 23:00 год.

А тепер трохи про історію урочища
Парк розташовано на південно-західній околиці Києва, на мальовничих схилах Феофаніївської балки. Ця територія уперше була згадана у 1471 році. Початкова назва – Лазарівщина, яку було названо іменем благочестивого старця Лазаря, що тримав тут пасіку (ще називають пасічним місцем).
У XVI ст. Лазарівщина належала Києво-Печерській Лаврі, потім стала власністю митрополитів київських – Петра Могили (1632–1647 рр.) і Сильвестра Косова (1647–1657 рр.), ще пізніше Софійського монастиря, а в 1776 р. була відібрана в державну казну. На прохання київського єпископа Феофана Шиянова ці землі були відведені у володіння настоятелю Михайлівського монастиря, вікарію київському, землі та угіддя, серед яких було і пасічне місце в урочищі Лазарівщина.
Феофан побудував тут для своєї літньої резиденції архієрейський будинок і Михайлівську церкву. З благословення митрополита київського і кишинівського Гавриїла Банулеського Лазарівщина отримала свою назву на честь власника – Феофанія.У 1905 році єпархіальному архітекторові Є.Ф. Єрмакову було доручено звести у Феофанії храм на честь Святого великомученика та цілителя Пантелеймона. У 1914 році храм було закінчено та освячено. Велична рожево-біла споруда вражала своєю величчю, яскравим і багатим оздобленням.
У радянські роки монастирське майно, коли відбулося відділення церкви від держави та школи від церкви (1919), перейшло у державну власність.
У вересні 1930 р. радянською владою були закриті усі храми Феофанії, а ченців було виселено. Від колись величного монастирського подвір’я майже нічого не залишилося, окрім Свято-Пантелеймонівського собору та Церкви всіх Святих.
Під час оборони Києва в роки Другої світової війни Феофанія знаходилася в зоні бойових дій та зазнала інтенсивних мінометних обстрілів. Саме у цьому районі відбувалися найжорстокіші бої з 5 по 19 серпня 1941 року. До падіння Києва (6-7 серпня 1941 р.), цю місцевість обстрілювали гармати кораблів Пінської флотилії.
Наприкінці 1940-х та у 1950-х рр., у колишніх монастирських приміщеннях розташували інститут електротехніки.
У 1990 р. культові споруди монастиря повернули церковній общині Української Православної Церкви, де згодом було створено Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *