Нині вірш “Ще не вмерла Україна” став гі́мном України

15 січня 1992 р. президія Верховної Ради затвердила музичну редакцію Державного гімну України, автором якої був священник і композитор Михайло Вербицький. Остаточну редакцію для хору і фортепіано підготували композитори Мирослав Скорик та Євген Станкович.

Вірш “Ще не вмерла Україна” написав поет та етнограф Павло Чубинський восени 1862 року, під час вечірки в будинку купця Лазарева. Текст почав швидко розходитися серед інтелігенції через що згодом царські жандарми арештували Чубинського “за сочинение возмутительных песен и прокламаций и за вредное влияние на умы людей” та заслали до Архангельської губернії. Це не завадило віршу поширитися за межі Російської імперії.

На початку 1864 року його разом із багатьма іншими віршами надрукували у львівському часописі “Мета”. Отець Вербицький придбав примірника. Коли прочитав, то прийняв вірш Чубинського за творчість Тараса Шевченка. Створив музику для гітари. Лише пізніше адаптував її для хору. Вербицький та Чубинський ніколи особисто не зустрічалися.

Уперше національним гімном цілісний твір назвали Леся Українка та Іван Франко, але як гімн його виконали ще в березні 1865 року в Перемишлі. 22 січня 1918-го, під час проголошення IV Універсалу Центральної Ради, його виконали як державний. Звучав і за влади Павла Скоропадського та Директорії УНР.

15 березня 1939-го став гімном Карпатської України, але держава проіснувала недовго. З того часу офіційно гімн не виконували, а радянський гімн для УРСР написав поет Павло Тичина.

Закон “Про державний гімн України” прийняли лише 6 березня 2003 року. За пропозицією другого президента України Леоніда Кучми 1-шу строфу виконували як “Ще не вмерла України і слава, і воля”.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *