Циліндр як аксесуар: чому автора цього капелюха вважали божевільним?

15 січня 1797-го капелюшник Джон Етерінгтон із Лондона вперше почав продавати у своєму магазині нового типу капелюх – циліндр. Видання Times того часу написало, що коли Етерінгтон вийшов у циліндрі, щоб пройтися вулицею, зібрався натовп людей подивитись на цього божевільного дивака. Йому навіть довелося пояснювати поліції, чому навколо нього ажіотаж. Однак вже через місяць крамниця Етерінгтона була завалена замовленнями на нові капелюхи.
Популярність циліндри здобули в 1820-х. Чоловіки одягали їх на урочисті та ділові зустрічі. Були навіть деякі війська, які носили. Незабаром циліндри стали повсякденним атрибутом костюмів середнього класу в Європі та Америці.
Їх виготовляли різних фасонів з варіаціями кольору, матеріалу, форми. До прикладу, високий циліндр носив президент США Авраам Лінкольн. Він іноді клав усередину листи, фінансові папери, законопроекти і замітки. У 1823-му у Франції пошили шапокляк – циліндр, що складається.
Спочатку їх робили з бобрового фетру – дорогого і рідкісного матеріалу. Тому ціна була високою і доступними вони були лише для вищих верств. Звідси й асоціація циліндра з багатством.
Під час виготовлення фетру використовували ртуть, що призводило до хронічного отруєння капелюшників. Ознакою було недоумство. Звідси пішло поняття “божевільний капелюшник”.
У середині XIX ст, через практично абсолютне винищення бобрів, капелюшники перейшли на інші матеріали. Циліндри тепер робили з м’якого шовкового плюшу. Характерний блиск саме завдяки шовку. Капелюхи з фетру не блищали.
У кінці XIX ст. циліндри почали виходити з моди, поступово їх змінювали на масові головні убори. З повсякденного вжитку зовсім вийшли після Першої світової війни. У 1920-1930-і їх одягали виключно на урочистості. Серед частини великої буржуазії і політиків західної Європи циліндри були елементом одягу до кінця 1930-х.

 

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *