Носили “оселедця”, щоб Бог за чуба відніс у рай: золоті правила козацтва

З нагоди Дня українського козацтва пропонуємо ознайомитися із найцікавішими фактами з історії козаків.
Гаслом справжнього лицаря був вислів: “За волю, за долю, за любов!”.

• Носили “оселедця”, щоб Бог за чуба відніс у рай
Традиційній зачісці козаків є досить цікаве пояснення, хоч і ґрунтується воно швидше на легенді, аніж на історичних фактах. Так, у козаків вважалося, що завдяки “оселедцю” на голові вони можуть потрапити до раю. Зокрема козаки вірили, що Бог віднесе їх на небо за чуба, коли вони загинуть у бою.
В іншій інтерпретації – мертвого козака за волосся мав ухопити янгол і віднести у райське місце.
Згідно зі ще однією легендою, всі козаки вважалися доволі грішними, тому думали, що потраплять до пекла. А там уже, сподівалися воїни, Бог змилується, схопить їх за чуба і витягне звідти.

Хоча насправді, згідно з історичними даними, довге пасмо волосся у козаків означало зовсім інше. Так, у стародавніх слов’ян не було жодного божества з довгим волоссям чи бородою, отже, такий зовнішній вигляд вважався божественним.
Носити «оселедця», до речі, мав право лише той, хто пройшов усі випробування і був посвячений у козаки. Носили таку зачіску не абияк, а за певними правилами.
Одним із найганебніших покарань у козаків було саме відрізання “оселедця”.
“Чуприну неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди – шаблю, ордени та ін. носять зліва, то й чуприну, як знак завзятого і відважного козака, слід також носити зліва”.
• Йшли у похід із правої ноги
Козаки завжди вирушали у похід тільки з правої ноги. Таким чином вони засвідчували, що йдуть на “правеє діло”.
Як зазначено у дослідженні А. Бондарчука “Маловідомі козацькі звичаї”, супроводжувався цей ритуал вигукуванням з наростанням сили голосу: “Юр-Юр-Юр”. Так козаки віддавали шану Святому Юрію. Згодом цей вигук переродився на традиційне “Ура!”. Кожен воїн мав ще й власні обереги, про які розповідає український фольклор. Найпоширеніші серед них – хустка, вишитий рушник, хрест або жменька рідної землі – на випадок, якщо доведеться вмерти на чужині.
• Майже не носили шаровари, бо це не їхній традиційний одяг
Сучасний образ козака у вишиванці і червоних шароварах давно уже розвінчаний істориками. До прикладу, саме цей нюанс пояснюється у документальному фільмі “Скарби нації” із циклу “Україна”, який вийшов на екрани у 2019 році.
Так, зазначається, що козаки носили шаровари лише впродовж короткого відтинку часу, коли підпорядковувалися Росії.
“Усі думають, що козаки ходили у червоних шароварах та вишиванках. Але весь цей стандарт був створений українським театром кінця ХІХ – початку XX ст. Це були стилізовані речі під образи, знайомі людям. Але козаки Хмельницького у шароварах не ходили. Їхні штани були схожі на ті вузькі джинси, у яких ходять сучасні підлітки”, – пояснює сучасний історик Кирило Галушко.
Насправді ж козаки були ще тими модниками. За доби Богдана Хмельницького чоловіки носили кальсони – тобто вузькі штани. Причому згадки про цей предмет одягу є в описах французького інженера Гійома де Боплана, який подорожував Україною у середині XVII століття.
Щоправда, у радянські часи перекладачі його робіт “перевдягнули” козаків у шаровари, тому зараз українці уявляють їх саме у такому одязі.
“У козаків ніколи не було одноманітного одягу; нерідко під час війни вони вдягалися у такий одяг, який був у ворога, а їхній похідний одяг взагалі був бідним, зате домашній парадний – дуже розкішним”, – пише Дмитро Яворницький у своїй книзі “Історія запорізьких козаків”
• Побудували диво-човни і першими здійснили “морську висадку”
Чи не найбільша гордість козаків – це човен, який звався “чайка”. Збудував його гетьман із Канева Самійло Кішка. Саме його називають батьком-засновником українського морського флоту.
“Чайки”, за свідченнями істориків, були 20 метрів завдовжки і 4 метри завширшки. Вони вміщували 50-70 озброєних козаків. При цьому на борту також були встановлені 5 грамат. У кожного лицаря з собою було по дві рушниці.
Запорожці на “чайках” нападають на турецьку галеру. 1900 р. Художник Опанас Сластіон. Малюнок за Д. Ровинським та Г. Бопланом
Цікаво, що “чайки” були досить маневровими, суто військовими човнами, виготовленими з дубової дошки і розпиляного уздовж стовбура. Вони не боялися шторму чи негоди. Для того, щоб розвернутися, козаки могли просто пересісти і веслувати у зворотному напрямку
Корма і ніс у “чайки” були однаково гострі.
“Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери… Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни, що піднімаються над морською поверхнею не більше ніж на 2,5 фути”, – свідчить французький інженер Ґійом Боплан, який у XVII столітті перебував на польській службі і займався будівництвом фортець в Україні.
• Були першими антикорупціонерами в Україні
Знаменита “Конституція Пилипа Орлика” 1710 року закладала підвалини антикорупційного законодавства, які і нині використовуються в сучасному українському суспільстві.
Так, вона виключала узурпацію влади. Наприклад, документ передбачав, що військові старшини мають бути обрані вільним голосуванням, що гетьман не має права самовладно привласнювати те, що належить громаді, не має права розділяти громадське майно між іншими людьми.
Титульна сторінка конституції староукраїнською мовою. Оригінал зберігається в Російському державному архіві давніх актів
У Конституції наголошувалося, що ніхто не може зловживати місцевими бюджетами, а якщо буде впійманий на розтратах – має відшкодувати кошти із власної кишені.
“Ясновельможний гетьман не повинен мати жодного відношення до військового скарбу і не витрачати ці кошти на власні потреби, а має задовольнятися прибутками й доходами, передбаченими для гетьманської особи і булави… Більше ж державних маєтностей та угідь Ясновельможний гетьман не має права ані самовільно привласнювати, ані роздавати іншим людям, менш заслуженим у Війську”, – зазначено у статті 9-й Конституції Пилипа Орлика.
• Не танцювали гопака, бо це – бойове мистецтво
Гопак для козаків був далеко не танцями під народну музику. Як свідчать історичні дані, спочатку ці рухи утворювали окреме бойове мистецтво, дещо схоже на капоейру у Бразилії.
Цю теорію зараз активно розвиває український дослідник та знавець бойових мистецтв Володимир Пилат.
Бойовий гопак. Вихованці школи “Спас”
Техніка гопака була дуже різноманітною. Маленьких хлопчиків від самого дитинства навчали її виконанню. Цікаво, що при цьому жінкам було заборонено відтворювати гопак.
Гопак також став і способом бойової підготовки на Січі. Козаки цілими днями відточували свою майстерність. Та згодом плавні рухи почали ставати ритмічними, а після знищення Січі взагалі перетворилися на український народний танець, який зараз часто виконують на сценах.
“Гопак виховував українського лицаря, українського героя, українського патріота, який мав обов’язок захищати свою державу… Філософія українського гопака наголошує, що де не був би гопаківець, він має служити своєму народу, захищати його”, – стверджує Володимир Пилат.
• Зустрівшись із ворогом, не вступали у бій, а сміялися з нього
Не тільки бойова майстерність, але також і кмітливість та хитрість допомагали козакам здолати ворога. До прикладу, зустрівшись із суперником, українські лицарі ніколи не вступали у бій. Вони використовували будь-які викрути для того, аби краще роздивитися ворожий стан та навести ворогів на свій табір.
Одним із таких прийомів був виклик ворога на герць: найхоробріші козаки пропонували ворожим звитяжцям побитися сам на сам.
Якщо ж вороги вагалися, козаки починали їх висміювати та ганьбити, чим викликали неабияку злість у суперників. Після цього розлючені вороги кидалися на козацький табір, а тут їх щедро вітали такою “залізною квасолею” (кулями), що все поле навкруги козацького табору вкривалося ворожим трупом.
“З боку противника виїжджали теж герцівники, і бій розгорався по цілій лінії. Першого дня в бою під Берестечком у таких герцях козаки побили багато поляків”, – читаємо у посібнику “Козацькі забави” О.Дубогая та Є. Приступи
Козацька сила, мужність і жага до свободи досі передається із покоління у покоління, бо українська вдача – поза часом і простором.

Тож пропонуємо ознайомитись з добіркою мудростей: Золоті правила  козаків
1. “Козак знімає шапку лише перед Богом та перед собою – і то за власним бажанням”;
2. “Де козак, там і слава”;
3. “Зроду-віку козак не був і не буде катом!”;
4. “Б’ють – роїсь, наваливсь – лавою вбийсь, лихо вкляч, а все одно оддяч!”;
5. “Назвався хоробрим – виходь на бойовисько”;
6. “Не той сильний, що камінь верже, а той, що в собі серце держе”;
7. “Сам загибай, а братчика виручай”;
8. “Терпи, хлопче – козаком будеш, а з козака – в отамани попадеш”;
9. “Чия відвага – того і перевага”;
10. “Упіймав – не упіймав, а погнатись можна”;
11. “Хоробрість і кмітливість – головне багатство”;
12. “Вмерти не скиглячи”;
13. “В атаці – перший, у відступі – останній”.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *