Тріо Мареничів: наочний приклад того як в СРСР вбивалися українські культура, мова, пісня…

Свідоме знищення Тріо Мареничів у 1980-му – підступний та гріховний злочин радянської влади: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня. А що ж ми, українці, відповіли на те, адже тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені?!
Перше українське вокальне естрадне тріо Мареничів – троє різних людей: славнозвісні, оповиті чутками, плітками, пересудами, самобутні й непересічні, зі своїми характерами, чеснотами, вадами. Долі у них злилися, як і голоси.
”Корінний волинянин” (як вважають і досі) Валерій народився у Кривому Розі. Й дотепер мільйонам українців видається, що Антоніна та Світлана — щирі українки. Настільки величезний їхній внесок у національну пісню і настільки бездоганна мова (обидві вже забули коли розмовляли російською, адже давно бачать сни українською, кохають і живуть лише нею, інколи видається, що російської взагалі не знають), навіть не віриться, що сестри Сухорукови народилися в російській глибинці, в Самарі (тодішній Куйбишев).
На початку 1970-их не було такої оселі, де б не звучали надзвичайно популярні “Місяць і зіроньки”, “Маки червоні”, “Тиша навкруги”, “Ой під вишнею…”, “Посилала мене Мати”, “Чом ти не прийшов?”.
Простий люд слухав мелодійні народні пісні в сучасному естрадному аранжуванні та показував пальцем у телевізор – гадав, хто кому з тріо ким доводиться.
“Знавці” розповідали більше: усі троє – галичани (які лише місцевості не претендували на малу батьківщину), що це брат і дві сестри, що…
Найцікавіше, що пісні про кохання принесли тріо всенародну незрадливу любов.
Волиняни (тріо було у складі Волинської обласної філармонії) неодмінно виступали лише в національних вишиванках і пропагували національне високопрофесійне мистецтво, яке ніяк не вписувалося у світлі рамки будівників комунізму.
У 1980-му Мареничі відмовилися співати спочатку перед представниками Національних олімпійських комітетів у Москві, а згодом — в офіційному концерті до Дня колгоспника. Спалахнув скандал — історія непокори потрапила в газети.

З Міністерства культури УРСР надійшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області.
“Доброзичливці” розмагнітили свіжознятий фільм, припинили трансляцію їхніх записів на радіо та телебаченні. В один момент радянська пропаганда ледь не зі швидкістю звуку поширила чутки, що Мареничі зрадили країну рад і подалися в буржуазну Канаду. І це спрацювало.
Тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені…

Автор: Михайло Маслій

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *