Виховання – це так просто: кілька історій про те, як виховують дітей по-справжньому круті батьки

Деякі батьки використовують у вихованні гумор, винахідливість, уяву і крапельку хитрості. І нам хочеться брати з них приклад.
Тут зібрано декілька історій, які й роблять дитинство таким незабутнім.

• Коли ми з батьками їздили в село, кожного ранку тато підкладав курям кіндер-сюрприз, а я була впевнена, що чудо-курочки зносять його спеціально для мене.

• У дитинстві ми з батьками поїхали в Іспанію, і я так подружився з сусідською кішкою, що хотів забрати її додому. Моя мама відповіла “ні”, а коли я заплакав, батько підійшов до мене і сказав: “Так, було б непогано забрати її, але ця кішка говорить іспанською, а наші кішки — англійською. Вона не зможе з ними дружити, і їй буде самотньо”. Мені таке пояснення здалося логічним.

• Мені було 5 років, і мій тато переконав мене, що він секретний агент. Він сказав, що має свою лабораторію, а одного разу взяв мене на спецзавдання, де ми мали знешкодити “бомбу” (коробка з декількома світлодіодами та дротами). Він попросив мене перерізати один з двох дротів, але якщо виберу неправильно – буде вибух. Я не міг узяти на себе таку відповідальність у 5 років, тому надав це право йому. Він також сказав, що в нашому будинку є таємні двері в його лабораторію. Я був переконаний, що це шафа, і провів перед нею багато годин, намагаючись підібрати голосовий пароль. Я пам’ятаю це багато років.

• У дитинстві батько сказав мені, що ківі — це насправді мавпячі яйця. Якщо почекати, з них вилупляться маленькі мавпочки. Я тримав їх у себе під ліжком, поки вони не погнили.

• Свою 3-річну донечку до операції з видалення мигдалин ми готували десь тиждень. Купили одноразові накидки, бахіли, маски. Одягали, ходили, лікували ведмедів і ляльок. Приміряли респіратор — сподобалося. Підсумок — дитина сама, за руку з медсестрою, пішла в операційну, лягла, сказала натягнути маску і робити операцію. Бригада сміялася, дитина теж. Ніяких криків і наслідків для психіки. Щось таке може придумати кожен, а лікарі вам лише спасибі скажуть, та й діти, коли виростуть.

• Мама мала поїхати, а моя 5-річна сестричка її не відпускала і плакала. І тоді тато каже: “А нумо влаштуймо свято неслухняності та робитимемо все, що мама забороняє — на шпалерах малювати і її косметикою фарбуватися”? У неї очі спалахнули, від мами одразу відчепилася. Ми на двосторонній скотч наклеїли на стіну шматок шпалер, які від ремонту залишилися (“ось мама прийде, і ми її злякаємо, що насправді на шпалерах малювали”), і розфарбували — і стіну, і личко її помадою і тінями. Дитина була щаслива.

• Коли я був маленьким, мама казала мені, що коли я обманюю, у мене на лобі з’являється червона крапка (яку бачать лише мами). Тому я прикривав лоб рукою, коли збирався збрехати їй. Чудово придумано, мам.

• Проходила повз будинок і побачила крихітку, яка хотіла намалювати зайчика на стіні. Мама їй каже: “На стінах малювати не можна”. “А чому”? “Тому що це 214-а стаття Кримінального кодексу”.

• Попросила чоловіка погратися з дитиною, поки я суп зварю. Через певний час чую: “Перший, я другий. Зміна караулу”! І так нескінченно довго, перемежаючись із карбованими кроками. Потім ниючим голосом: “Тааа-туу, я втомиии-всяя, можна я посиджу”? Заходжу, чоловік мирно спить на дивані, а Валентин (3 роки) у повному спорядженні (плащ, шолом, рушниця, меч) марширує від одного краю дивана до іншого і рапортує сам собі.
Запитую: “Ти що робиш”?
Відповідає: “Ми з татом у “короля дивана” граємось!”

• Я стоматолог. Деякі батьки захоплюють своєю винахідливістю. Одні, перш ніж увести дитину, заходять до мене і залишають іграшку або смаколики, які я потім “дарую” малюкові за хорошу поведінку. Є сім’я з двома хлопчиками, які граються в супергероїв, а похід до лікаря у них спеціальне супергероїчне випробування. І дітям вони розповідають, що тут лікарі лікують тільки супергероїв. Адже якщо герой хворіє, як він може добре виконувати свої обов’язки з порятунку світу? З таким підходом працювати стає набагато приємніше і легше.

• Моя мама сказала мені, що якщо я їстиму шпинат, то стану таким сильним, що зможу підняти будинок. Я з’їв декілька ложок, а потім ми вибігли і я спробував підняти його. Мама закричала: “Він рухався, я це бачила! Швидше біжи та доїж усе”!

• У дитинстві я запитав свого батька, чому його старі фотографії чорно-білі. Він сказав, що раніше світ був чорно-білим, але потім на Північному полюсі була побудована кольорова машина, а північне сяйво — це хвилі кольору, які поширюються по всьому світу.

• Була в гостях у знайомих, спостерігала ситуацію: батько сімейства побачив зламану іграшку одного з маленьких гостей, спокійно запитує:
– Це хто зламав?
Підбігає його син:
– Це я зламав машину Сергійка. Грався і зламав.
– Якщо ти зламав, що потрібно робити?
– Віддати свою. Я вже віддав.
– І не шкода свою іграшку віддавати?
– Шкода. Але я сам винен.
Людині, на хвилиночку, всього п’ять років.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *