Тату, а звідки я взявся? – Коли сестричку малювати будете, мене покличте…

– Тату, звідки я взявся? – запитав маленький Миколка, залазячи до батьків на диван.
– З мами, – автоматично відповів тато, потім схаменувся, і з жахом чекав інших запитань.
– А мама звідки взялася?
– З Полтави, – полегшено видихнув тато.
– А Полтава звідки взялася?
– Полтава? Дивне запитання … А! Згадав! Її ж архітектор намалював. Дядько такий. За цим малюнком Полтаву і побудували.
Миколку цей факт дуже зацікавив.
– А мене, перш ніж я з мами з’явився, теж дядечко малював? Мама засміялася, а тато обурився.
– Який ще дядечко ?! Тебе я малював! Зрозуміло?
– Ага … – Миколка замислився.
– Навіщо ти мені веснянки намалював?
– А мені діти з веснянками подобаються, – викрутився тато. – Весело ж.
– Не дуже … – насупився син.
– І вуха мені великі навіщо? Мене через це клаповухим дражнять.
– У тата, коли він тобі вуха малював, рука здригнулася, – посміхнулася мама.- Він, узагалі, у нас погано малює.
– Та що ти?! – знову обурився тато. – Могла б і поправити мій малюночок!
– Так, – погодився Миколка.- Мамо, чому ти мені не намалювала інші вуха?
– Ну, якщо чесно, і в мене з малюванням у школі було не дуже, – зізналася мама.
Миколка важко зітхнув.
– Та ти не переживай, – батько скуйовдив синові волосся. – У мене теж у дитинстві вуха були як у слона. А потім, нічого, минулося.
– Та я не про це … Дитина уважно подивилася на маму, потім на тата, потім зліз із дивана, і серйозно так сказав:
– Коли сестричку мені малювати будете, мене покличте. Я простежу, щоб ви нічого не зіпсували. Дівчинка ж має бути красивою …

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *