Покоління “сампо” або чому молоді кореянки уникають стосунків

24-річна Джан Юн-Хва належить до покоління, яке в Кореї називають “сампо”
Дедалі більше південнокорейських жінок вирішують не одружуватися, не мати дітей і навіть не вступати у стосунки з чоловіками. Народжуваність тут найнижча у світі – отже, якщо щось не зміниться, населення цієї країни різко зменшиться.
“Я не планую мати дітей – ніколи”, – каже 24-річна Джан Юн-Хва.“По-перше, я не хочу мучитися під час пологів. По-друге, це погано позначиться на моїй кар’єрі”, – зазначає вона.
Як і багато інших молодих професіоналів на надзвичайно конкурентному ринку праці у Південній Кореї, Юн-Хва, яка малює веб-комікси, доклала багато зусиль, щоб досягти свого нинішнього становища, і не бажає, щоб її праця була марною.
“Мені не потрібна сім’я. Краще я збережу незалежність – житиму сама і втілюватиму свої мрії у життя”, – каже вона.
Юн-Хва – не єдина молода кореянка, яка вважає кар’єру та родину взаємовиключними.
Хоча у країні є закони, що забороняють дискримінацію вагітних жінок, а також тих, які потенційно можуть завагітніти, на практиці цих законів не дотримуються, кажуть у профспілках.
Цю проблему потужно ілюструє приклад Чхе Мун-Чон, мешканки одного із західних передмість Сеула. Коли вона повідомила керівнику, що чекає на дитину, то наразилася на дуже агресивну реакцію.
“Мій начальник сказав: “Коли у тебе буде дитина, це буде твій пріоритет, а компанія опиниться на другому місці. Чи зможеш ти взагалі працювати? Він повторював це питання знову і знову”, – згадує жінка.
На той час Мун-Чон працювала бухгалтером з податкових питань. Якраз почалася найгарячіша пора, і начальник навалив на неї ще більше роботи – а коли вона пожалілася, сказав, що їй бракує відданості. Врешті-решт, конфлікт сягнув критичної точки.
“Він кричав на мене. Я сиділа у кріслі і раптом від усього того стресу мене почало трясти. В голові запаморочилось, я не могла відкрити очі”, – пригадує Мун-Чон, нахмурюючи відкрите чоло у веснянках.
“Співробітник зателефонував у швидку, і мене забрали в лікарню”.
Лікарі сказали, що стрес викликав у Мун-Чон перші ознаки викидня.
Вона тиждень лежала на збереженні, і вагітність вдалося врятувати. Коли Мун-Чон повернулася на роботу, начальник почав робити все можливе, щоб підштовхнути її до звільнення.
За її словами, подібні ситуації – не рідкість.
“Сьогодні жінки дуже хвилюються, коли вагітніють, і довго обмірковують, як краще повідомити про свою вагітність на роботі. Багато хто з моїх знайомих не має дітей і не планує мати”, – каже вона.
За останні 50 років, Південна Корея пережила неймовірне відродження і перейшла з категорії “країн, що розвиваються” до найуспішніших країн світу; вважається, що цим вона завдячує культурі працьовитості, роботі допізна й відданості роботодавцям.
Та роль жінок у цьому відродженні часто не помічають, каже Юн-Хва.
Деякі кореянки вважають, що чоловіки ставляться до них, як до рабинь і протестують проти такої ситуації“Економічний успіх Кореї значною мірою залежав від низькооплачуваної праці на фабриках, переважно жіночої, – каже вона, – а також від піклування про родину, яке давало можливчсть чоловікам зосереджуватися на роботі”.
Нині жінки дедалі частіше виконують роботу, яка раніше вважалася “чоловічою”, на керівних посадах та у різних професіях. Утім, попри швидкі соціальні та економічні зміни, ставлення до різних статей змінюється повільно.
“У цій країні очікується, що жінка буде надійним тилом і підтримкою для свого чоловіка”, – каже Юн-Хва.
Ба більше, додає вона, жінки зазвичай беруть на себе роль доглядальниць, коли виходять заміж.
“У багатьох випадках, навіть якщо жінка працює, коли вона одружується і народжує дітей, виховання розглядається як майже винятково її обов’язок, – каже вона. – Її також просять дбати про свекрів, якщо ті хворіють”.
Південнокорейські чоловіки витрачають на неоплачувану роботу, таку як догляд за дітьми, в середньому 45 хв на день, тоді як жінки – уп’ятро більше, говорить статистика Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
“За характером, мені не підходить роль помічниці, – каже Юн-Хва. – У мене є власне життя”.Її не цікавить не лише шлюб – вона не хоче навіть зустрічатися з чоловіками. Одна з причин – це ризик стати жертвою “порнопомсти”, яка, за її словами, “дуже поширена” у Кореї. Крім того, її непокоїть можливість домашнього насильства.
Минулого року Корейський інститут кримінології опублікував результати опитування, у якому 80% респондентів-чоловіків визнали, що проявляли насильство або жорстокість в особистих стосунках. Корейські чоловіки сприймають жінок “Як рабинь”.
Неважко побачити, як це позначається на народжуваності. Коефіцієнт шлюбності у Південній Кореї наразі найнижчий за всі часи, відколи ведуться записи, – 5,5 шлюбів на 1000 громадян на рік (у порівнянні з 9,2 у 1970 році), а діти дуже рідко народжуються поза шлюбом.Щодо коефіцієнта фертильності (кількості дітей на одну жінку), тут Південна Корея розділяє найнижчу сходинку зі Сінгапуром, Гонконгом і Молдовою. У всіх цих країнах він дорівнює 1,2, за даними Світового банку, тоді як рівень відтворення – показник, необхідний, щоби населення країни не зменшувалось – становить 2,1.
Ще один фактор, який зупиняє корейців від народження дітей, – витрати. Хоча державна освіта безкоштовна, висока конкуренція у навчанні вимагає, аби батьки наймали репетиторів, а їхні послуги недешеві.
Усе це разом призвело до появи у Південній Кореї нового соціального явища – “покоління сампо”. “Сампо” означає відмовитися від трьох речей – романтичних стосунків, шлюбу та дітей.
Зухвала і незалежна, Юн-Хва каже, що не “відмовилась” від цього, а просто обрала інший шлях. Вона не уточнює, чи взагалі не вступатиме в сексуальні стосунки, чи надає перевагу жінкам.
Проте варто поговорити з корейцями старшого віку, і ви відчуєте різку відмінність 08у поглядах. Вони вважають таких людей, як Юн-Хва, індивідуалістами та егоїстами.
Старше покоління занепокоєне демографічною кризою

Джерело

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *