“Якщо жінка спить одна, це вкриває ганьбою усіх чоловіків” – Грек Зорбас

Так трапилоя, що потрапив у театр на зовсім незрозумілу, на перший погляд, виставу «Грек Зорба». Проте після перегляду із захопленням відкрив для себе нового автора та емоції. Отже, пропоную кілька “витяжок” та висловів із роману грецького письменника Нікоса Казандзакіса, виданого 1946 року.

Про людину
  • Скажи, ну що ти за людина? Невже ти навіть не любиш дельфінів?!
  • Про війну: Людина — справжній дикий звір, коли вона молода… вона їсть овець… і курей, і свиней, але якщо вона не їсть людей — її живіт незадоволений.
  • Яка ж людина дивна машина! Заповнюєш її хлібом, вином, рибою, редисом, а з неї приходять зітхання, сміх і мрії. Як фабрика. Я впевнений, що в наших головах, свого роду, розмовляюче кіно.
Про родину і жінок
  • Дружина, діти, дім, все. Повна катастрофа.
  • Про жінок: Як я можу не любити їх? Бідні, слабкі істоти… їм так мало треба, рука чоловіка на їхніх грудях, і вони віддають все, що мають.
  • Якщо жінка спить одна, це вкриває ганьбою усіх чоловіків.
  • У жінки лише одне на думці, хворе вона створіння, кажу тобі, жалісливе. Не скажеш, що любиш її, – вона одразу почне плакати. Вона може й зовсім не жадати тебе, може гидувати тобою, може відмовити тобі – то інша річ. Може. Але вона завжди хоче, щоб той, хто дивиться на неї, жадав її.
  • Чого можна чекати від жінки? Що вона плодитиме дітей від кого завгодно. Чого чекати від чоловіка? Що він потрапить у розставлені тенета. І нічого тут не вдіяти.
  • Законні шлюби прісні – як їжа без перцю.
  • Власна дружина – то не крадене м’ясо
Про життя
  • Боссе, життя — не проблема, проблема — смерть.
  • Боссе, у тебе є все, але все ж ти упускаєш життя, бо тобі не вистачає трохи божевілля. Якщо ти дозволиш собі трохи божевілля, ти дізнаєшся, що таке життя.
  • Можливо ми й не врятуємо їх, але ж врятуємо власні душі, прагнучи врятувати інші. Кінець кінцем, хіба не може людина щось зробити без яких там “чого”? Просто так, заради задоволення.
  • Як я розумію, твоя милість не голодувала, не вбивала, не крала, не зраджувала жінці, – то що ж ти можеш знати про життя?
  • Життя, схоже на мамашу Бубуліну. Вона стара, чи не так? Однак у всьому цьому є щось цікаве. У неї є безліч способів заставити тебя втратити голову. Закривши очі, ти сам собі уявляєш, що тримаєш в обіймах двадцятилітню дівчину. Їй всього двадцять років, клянусь тобі, друже, якщо ти у формі і погасив світло. Ти можеш мені сказати, що вона перезріла, що вона вела безладний спосіб життя, що вона гуляла з адміралами, матросами, солдатами, селянами, ярмарковими торговцями, попами, рибаками, жандармами, шкільними вчителями, викладачами, суддями. Ну а потому? Що з того? Вона швидко усе забуває, не може згадати нікого зі своїх коханців, стає (і я не жартую) невинною пташкою, наївною дівчинкою, маленькою голубкою, шаріється, можеш мені повірити, вона шаріється і тремтить, наче це вперше. Жінка – це диво якесь, хазяїне. Вона може впасти тисячу разів і тисячу разів підніметься цнотливою. Ти меня запитаєш, чому? Так тому, що вона ні про що не пам’ятає.
  • Але ж позбувшись однієї пристрасті, підпадаємо під іншу, ще сильнішу… І хібі це не те саме рабство? Жертвуючи собою за якусь ідею, за своє плем’я, за бога? Чи може, що вищий хазяїн і що довший у такому разі мотуз нашого рабства, то ми тоді вибрикуємо на далеко ширшому просторіі вмираємо, так і не побачивши його меж, і називаємо це волею?
  • Коли щастя приходить до нас, ми рідко відчуваємо його. Лише коли воно мине, і ми оглядаємося назад, то раптом усвідомлюємо – часом щ подивом – які ми були щасливі.
Про їжу
  • Не тільки жінка, їжа теж нескінченна історія.
  • Скажи мені, що ти робиш з їжею, яку споживаєш, -і я скажу, хто ти є. Одна переробляють її на жир та лайно, інші пускають на працю і настрій, а інші, як я чув, перетворюють на щось божественне. Отож є люди трьох сортів.
Про свободу
  • «Ось що такое свобода, – думав я. – Мати пристрасть, збирати золоті монети, а потім забути про все і викинути своє багатство на вітер. Звільнитися від однієї пристрасті, щоб підкоритися іншій,  достойнішій.
  • По-моєму, людиною вважається той, хто хоче бути вільним. Жінка не хоче бути вільною, вона відмовляється від свободи, – так чи ж людина вона?

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *