Альберобелло – унікальне місто, яке руйнували пред приїздом податківців

Італію можна назвати країною нестійких конструкцій. Всі знають про Пізанську вежу, але мало хто чув про інші споруди, що падають. Проте на півдні «фруктового саду Європи» є ціле місто, яке хоче впасти, назва якого перекладається як «красиве дерево».
У документах XI ст., що описують цю місцевість, район названий «лісом красивих дерев» – звідси і пішла назва містечка Альберобелло. Але хто ж знав, що через кілька століть пам’яткою будуть зовсім не вони, а саме місто, який потрапить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У XVI ст. граф Андреа Маттео III, зі знаменитого неаполітанського роду Аквавіва, привіз сюди своїх селян, щоб ті могли працювати та обробляти землю на благо графа. Нічого не скажеш – райське містечко, південь Італії як-ніяк! Ось тільки за проживання тут потрібно платити чималий податок місцевій владі. І якщо Маттео і його селяни покірно податок платили, то наступник графа Гангіроламо II вирішив піти на хитрість. Справа в тому, що податок мали платити лише за споруди – за землю плата не стягувалася.Граф наказав підданим збирати по околицях шматки вапняку і складати з них невеликі будови. Розчин при цьому не використовували. Форма будинків була незвичайною, з дахом у вигляді купола. І ось, коли до маєтку вчергове мали прийти збирачі податку – про це заздалегідь попереджали підкуплені люди, – і будинки … руйнували.
Варто зазначити, що швидко зламати цілий будинок дозволяла купольна конструкція будови, яка складалася всередину дуже швидко. Варто було лише вийняти камінь в основі даху, і житло перетворювалося на купу каміння.Через таку форму будиночки стали називати “Трулами” – від італ. trulli – «купол». Найцікавіше, що вони мали навіть свою гендерну ідентичність. Куполи з маківкою (верхівкою) називалися «пінакколо» і вважалися чоловічими, без неї – жіночими. А ось «вторинними статевими ознаками» могли служити малюнки на стінах: знаки зодіаку і різні язичницькі символи, що позначали чоловіче і жіноче начало.Невідомо, скільки разів місто перетворювалося у руїни, але навіть якщо нечасто – селянам вистачало головного болю, адже після приїзду податківців їм доводилося заново відбудовувати своє житло. А ось знать, звісно ж, процвітала.

Влада, ймовірно, здогадувалася про злісних неплатників, але довести нічого не могли, а може й отримували за мовчання «винагороду». Так це чи ні, але в 1797 р. король Фердинанд із династії Бурбонів вирішив покінчити з цим неподобством і звільнив містечко від податкового тягаря. Дехто почав розбирати свої будинки, щоб звести їх заново – вже капітально, але більшість, кажуть, продовжували жити у «тимчасових будівлях», побоюючись, що влада передумає.

Так що «складані» будиночки продовжували з’являтися тут аж до початку XX ст. І лише в 1925 р. італійський уряд заборонило будувати подібні споруди, і жителі стали використовувати розчин. Указ діє і понині, тому сьогодні Труллі Альберобелло – стійкі і міцні. І, до речі, в них продовжують жити – не лише місцеві жителі, а і кінозірки, адже місто стало одним з найкрасивіших місць у країні і справжньою туристичною Меккою.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *