Фарерські острови: життя, традиції, пристрасті островитян

Фарери – маленька точка на карті, архіпелаг із вісімнадцяти островів, розташований між Шотландією, Ісландією і Норвегією. Насамперед на що слід зважати мандрівникам – це клімат.
Фарерці люблять повторювати: якщо вранці немає дощу, значить, він обов’язково буде ввечері, якщо його немає ввечері, значить, він вже точно був удень. Тут 280 днів у році йде дощ, а шквалистий вітер – найзвичніша зі стихій. Однак прямі нащадки суворих вікінгів – дуже відкриті і гостинні люди. Вони гордовито підкреслюють свою національну самобутність, люблять розповідати про життя, унікальну культуру, традиції і про футбол, для якого просто не може бути поганої погоди. Тож поговоримо трохи про особливості менталітету жителів Фарерських островів.Або безкоштовно, або дорого
Фарерці – люди доброзичливі і ввічливі. Іноземцям вони з радістю розкажуть про місцеві визначні пам’ятки і допоможуть прокласти маршрут, а власники кафе з легкістю пригостять бутербродом. Але життя на островах неймовірно дороге – на 30% дорожче, ніж у Данії. Тут досить дорогий громадський транспорт, зате екзотичний – між віддаленими островами в гарну погоду курсують вертольоти. Дешевшим засобом пересування вважаються невеликі пороми, але, мабуть, найприємніше – безкоштовні автобуси зі столиці Торсхавн до передмістя.Рівень міграції на островах мізерно низький. «Людині тут живеться легше, якщо вона родом із Фарерських сім’ї».
Історія Фарер – історія родин
Незважаючи на розрізнене географічне розташування островів, фарерців – дуже згуртована нація, вони люблять ходити один до одного в гості без попередження і завжди в курсі всього, що сталося. Причиною тому – життя в суворих умовах і нечисленність. Нині на острові проживають всього 50 тис. фарерців, а в усьому світі їх не більше 80 тис. Мабуть тому Фарери – це одне велика село, де людина невіддільна від природи, від свого роду і сім’ї. За генеалогічним деревом сімей можна вивчати історію острівної держави, а за прізвищами – визначити, з якого села чи з якого острова походять предки.

«Усі люди на цьому острові є родичами», – говорить глава сім’ї Йоуаннес Пятурссон, який проживає вже в сімнадцятому поколінні в найстарішому дерев’яному будинку Роукстова.
А його прапрадід був одним із тих політиків, хто починав рух за незалежність. Тоді фарерці мріяли встановити фарерську мова повсюдно, в тому числі і в церкві.
Питання незалежності
Кожен тут упевнений, що стихійні вітри і мінлива погода навряд чи змінять звичний курс життя фарерців, які здавна звикли боротися, здобувати і цінувати свободу. Фарери, хоч номінально і вважаються частиною Данії, вже більше півстоліття мають автономію. У селі Фойіне (Fámjin) на південному острові Сувурой у церкві зберігається  – символ незалежності і свободи.
Питання повної автономії актуальні і нині. З огляду на географічну ізоляцію, а також мовні і культурні відмінності між Данією і Фарерами, цілком природно, що жителі архіпелагу хочуть бачити свою країну повністю незалежною.«Ми не такі, як скандинави, у нас своя мова, спосіб життя. Водночас не можна забувати, що ми частина європейського світу, але наше повсякденне життя дуже відрізняється», – розповідає політик Бйорн Куной.
І хоча фарерців почуваються європейцями, політики досі досить прохолодно ставляться до Євросоюзу і не прагнуть ставати його частиною: це може підірвати систему їхніх квот і відібрати рибу, яка у величезній кількості водиться в місцевих водах.
Данина традиціям, або Особливе ставлення до риби
Немає іншої такої держави, яка б жила тільки рибою: 99% експорту Фарер досі – риба, її постачають у різні куточки світу. Так, наприклад, лосося заборонено виловлювати, тому його дбайливо вирощують у штучних умовах, максимально наближених до природних.
Однак існує й інша сторона рибальських традицій – китобійний промисел. Коли чоловіче населення бере участь у щорічному забої китів, здається, що цивілізація в цьому питанні їх зовсім не змінила.
Незважаючи на протести захисників прав тварин проти жорстокого поводження з чорними дельфінами, фарерці не збираються відмовлятися від вікових традицій. По-перше, традиція має життєво важливе значення – гринди були важливим джерелом вітамінів для ізольованого населення. А по-друге, кількість дельфінів не скорочується і будь-яких даних про порушення екологічної рівноваги немає.
При цьому місцеві чоловіки вважають, що участь у китобійному промислі дозволяє їм почуватися істинними фарерцями, жінки ж не берть активної участі в цьому заході, але спостерігають за ним. Традиція поділу праці, що склалася за століття, ще раз нагадує сучасним фарерцям про виняткову самобутність.
Спосіб життя
Основна цінність Фарер – тепле ставлення людей одне до одного, кожна людина тут дуже важлива, як простий фермер, так і високопоставлений політик.
Незважаючи на те що фарерці працюють і подорожують по всьому світу, вони не забувають про свою культуру та традиції: повернувшись додому, вони піднімаються в гори і пасуть овець, як колись їхні предки. Уклад життя, темп і звички, незалежно від статусу і професії, у всіх однакові. Фарерці змалку бережуть рідні простори, не засмічують їх і живуть у гармонії з природою.Коли людина вмирає, про це обов’язково повідомляють у новинах по радіо, і на похорон завжди приходить багато людей. Фарерці ставляться один до одного з великою довірою, звідси і відчуття повної безпеки. Тут не прийнято закривати будинки і машини. Якщо ви залишите велосипед на вулиці, його ніхто не чіпатиме, а якщо втратите гаманець – вам його повернуть або залишать у найближчому кафе. На островах практично немає злочинності, адже залишитися непоміченим у такому затишному куточку скандинавського спокою практично неможливо. Ще за часів холодної війни США на Фарерах розмістили військову базу. Тепер же на її території обладнана в’язниця, куди на короткий термін поміщають місцевих порушників. Зазвичай там знаходиться не більше п’яти осіб, а імена ув’язнених стають відомі всім жителям.
Без алкоголю
З алкоголем ситуація нітрохи не краща, ніж з транспортом і їжею, – все дуже дорого. У столиці лише один магазин, де можна купити пиво, вино чи горілку. Інших спиртовмісних напоїв у продажу немає. Раніше алкоголь продавався безконтрольно, через що рибалки часто спивалися, але в 30-х роках чоловіки непередбачливо дали право голосу жінкам на виборах. І тоді перше, що зробили жінки, – домоглися повної заборони на продаж алкоголю на островах. Через десятиліття продаж відновили, проте жорсткі вимоги залишилися. Трав’яні дахи
Фарерські острови відомі своїми сліпучими луками, на яких пасеться безліч овець, і трав’яними дахами. Через сильні вітри в цьому районі північної Атлантики дерева тут не приживаються, зате трава на дахах затишних фарерських будиночків росте без особливих умов і складнощів. До того ж, як виявилося, трав’яне покриття виконує відразу кілька функцій: робить дах важчим і позбавляє поривчастий вітер можливості забрати її геть, допомагає зберігати в будинку тепло, та й просто прикрашає будинок і в будь-яку погоду радує око перехожих і туристів.Національна пристрасть
Справжній футбольний бум почався після фантастичної перемоги над збірною Австрії в рамках кваліфікації Євро-1992. Тоді світ уперше заговорив про «футбольного карлика», а місцеві гравці стали національними героями.
З тих пір футбол для фарерців – не просто веселе проведення часу, а те, до чого остров’яни ставляться серйозно і з повагою. Кредо фарерських гравців – «Стався до футболу так, як хочеш, щоб він ставився до тебе».
Місцеве населення буквально обожнює цей вид спорту. І все ж більшість гравців змушені поєднувати професійну гру у футбольній команді з основною роботою. До речі, чинний прем’єр-міністр Фарер у молодості грав за збірну країни.Про стійкість фарерських футболістів кажуть, що це “загартовані і безстрашні вікінги готові боротися за м’яч в будь-яку погоду”. Одна з команд так і називається – «Вікінг».
А футбольна культура тут розвинена настільки, що футбольні поля  з ідеальним газоном є навіть у найвіддаленіших селах, де часом проживає не більше трьохсот людей.

Джерело

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *