Чому ми так любимо вишукувати чужі недоліки?

Уміння конструктивно критикувати – похвальний навик, який допомагає людям брати участь у професійних мозкових штурмах, виховувати дітей і оцінювати вчинки інших, навчаючись на чужих помилках.
Але замість того, щоб допомогти комусь виявити свої слабкі сторони, ми часто вишукуємо їхні недоліки або й обманюємо про їхню недосконалість.
Проте ми часто відчуваємо задоволення, коли вчергове зауважили чужий недолік.
Чим ми керуємося прицьому? І чому наша психіка влаштована так, щоб насамперед знаходити в іншій людині особливості зі знаком «мінус», а не щось позитивне і унікальне?
• Орієнтири і зразки для наслідування
Перші спроби порівняти себе з навколишніми закладаються нам ще в ранньому дитинстві, коли батьки та родичі навчають нас «не робити, як Павлик» чи «не бути неакуратним, як Ганнуся». Згодом ми вже й самі із задоволенням погрожуємо пальчиком, коли хтось із дітей пустує або поводиться неправильно, попутно усвідомлюючи, що ми не такі вже й погані, раз не кидаємо камінці в калюжу і з’їдаємо всю кашу з тарілки.
Звісно ж, близькі зовсім не хочуть виростити буркотуна, який буде вічно скаржитися на всіх, отримуючи задоволення від усвідомлення своєї «правильності». Вони просто підшукують відповідні моделі для наслідування своїй дитині.
Звідси осудження інших людей стає абсолютною нормою.
• Самоствердження і підвищення значущості
Ще одна причина пошуку недоліків в усіх – спроба підвищити свою власну цінність і значимість. Адже якщо ти не маєш вад, які помічаєш в інших людях, ти автоматично підносишся у власних очах.
Звісно, можна підвищувати рівень свого розвитку, вчитися чомусь новому, працювати над власними недоліками і шкідливими звичками, але це надто довгий шлях до «Я-ідеального». А ось стати трошки краще в короткі терміни – це помітити чужу «неідеальність» і отримати задоволення від того, що ти в цьому питанні «великий молодець».
• Пошук однодумців
Іноді ми не лише помічаємо чужі недоліки, а й багато знаємо про свої власні. Тоді, щоб не відчувати себе такими жахливими, починаємо шукати схожі риси в інших людях, переконуючи себе, що «всі так роблять» і «кожен би так вчинив».
Якщо нам властива скнарість і ми тяжіємо до матеріальних благ, то в кожному зустрічному ми будемо вишукувати сліди жадібності, переконуючись, що скупість – природньо для кожної людини. Те ж саме з пліткарями, ледарями тощо.
Вишукування недоліків, подібних із нашими, – це не лише відхід від реальності, а й спроба переконаня, що наші огріхи – норма, яка притаманна багатьом.
• Предмет для обговорення
Не кожному дано розбиратися і обговорювати екологічні проблеми у світі, для цього потрібні певні знання. А ось попліткувати, тобто поговорити про більш приземлені теми для розмов – значно легше. Ось тут і згоджується вміння «виявити смітинку в чужому оці», що дозволяє будь-якого співрозмовника залучити до звичного проведення часу.
Звісно ж, не кожен приятель погодиться агресивно і жорстко обговорювати інших людей, але якщо вам вдасться підібрати ту ступінь сарказму і критиканства, яка буде для нього прийнятна, ви з успіхом знайдете про що поговорити під час проведення спільного дозвілля.
Більшості людей, незалежно від їх статі і віку, досить цікаво висловлюватися з приводу інших.
• Роздуми про причини і наслідки
Не завжди пошук чужих недоліків пов’язаний з власними вадами або бажанням обговорювати людей із третіми особами. Нерідкі випадки, коли ми просто звикли аналізувати не лише те, що відбувається з нами і нашим життям, а й спостерігати за розвитком інших людей, відносин у парах або сім’ях.
Тоді ми точно будемо міркувати над тим, що призвело до розвитку в людини певної риси характеру, або думати, чому сімейне виховання в його конкретному випадку призвело до таких наслідків. Велику тривогу і побоювання (або здивування) викликатимуть ті особливості, яких нам хотілося б уникнути в собі, своїх дітей і близьких.
Ось чому звичка вивчати інших буде направляти нас на шлях пильної уваги саме до недоліків інших. Адже знаючи все про причини або першоджерела, можна постаратися уникнути небажаного результату в майбутньому.
• Професійна деформація
Для тих, хто багато років працює з іншими людьми, необхідність постійно бути на виду, приховувати свої емоції і поганий настрій, витримувати критику і невдоволення клієнтів можуть послужити не тільки приводом для професійного вигорання, а й стати поштовхом для розвитку захисних реакцій, а також вишукувати контраргументи у відповідь на потік критики на свою адресу.
Для таких людей пошук недоліків в інших може стати певною віддушиною, тому що усвідомлення того, що тобі є що заперечити (навіть якщо ти і не станеш цього робити) дозволяє зберігати душевну рівновагу, знижувати рівень внутрішньої агресії і продовжувати працювати в обраній професійній сфері.
• Захисна реакція
Люди, з дитинства піддаються критиці з боку близьких і найближчого оточення, виростають із заниженою самооцінкою, звичкою сумніватися в собі і власних силах, а також стійкою впевненістю в тому, що необхідно захищатися від усіх на світі за допомогою тих прийомів, які застосовують їх рідні .
Таким чином, захист у вигляді постійної агресії, спрямованої на інших людей, змушує таких особистостей знову і знову шукати зачіпки, які дозволятимуть їм критикувати і звинувачувати інших.
Наявність недосконалостей в інших дозволяє таким людям грати роль жертви, які не намагаючись щось змінити в своєму житті, шукають промахи в житті інших.
Ніхто не зможе змінити того факту, що всі ми будемо продовжувати порівняння «я і інші», оцінюючи як сильні, так і слабкі їх сторони. До цього нас буде спонукають бажання наслідувати одні риси особистості інших людей і намагатися не копіювати інші.
Якими б мотивами не були викликані наші дії щодо виявлення чужих недоліків, головне не захоплюватися цією грою настільки, щоб ця діяльність стала провідною і забирала весь наш вільний час.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *