“Грегарі” і “доместик” або людина, завдання якої – програвати

Професійний спорт, як виявляється, надто жорстокий. Велоспорт не виняток. І те, що показують зазвичай на телебаченні є лише “вишенькою на тортику”. А ось що відбувається за лаштунками – знає не кожен.
Мало хто знає, що у кожній професійній команді велосипедистів є гонщики, роль яких – програвати. Їх називають грегарі або доместик. Працюють на перемогу інших учасників команди. Грегарі розвозить воду, їжу, прикриває капітана від вітру. Їде поруч, щоб у разі поломки велосипеда лідера віддати йому свій. Часто це регулюється контрактом. У ньому зазначають, що спортсмен ніколи не зможе перемогти.
Мене зацікавило, чому люди займаються велоспортом, не отримуючи за це нагород.
Нещодавно на на 15-му Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, який проходив у Києві з 23 по 30 березня презентували роботу латвійця Арунаса Мателіса ”Дивовижні невдахи: інший світ”. І ось, що розповів кінорежисер.
Спершу намагався домовитися про зйомки на Тур де Франс (найпрестижніші велоперегони, проводять із 1903 року, переможець отримує 500 тис. євро). Та для цього треба було сплатити 300 тисяч євро. Почали переговори з перегонами Джиро д’Італія, другими за популярністю у світі. Їх щорічно проводять із травня по червень. Мають багато гірських ділянок. Перемовини тривали п’ять років.
Італійський велогонщик Адріано Малорі з іспанської команди Movistar Team став одним із героїв литовського документального фільму ”Дивовижні невдахи: інший світ”. Спортсмен потрапив у аварію під час одного з етапів багатоденних перегонів Джиро д’Італія-2014Перед зйомками поставили умову: в нас є право лише на дві помилки. Після третьої – заборонять фільмувати. Наприкінці першого знімального дня повідомили, що двох помилок ми вже припустилися. Оператор занадто витягнув руки. А мопед знімальної групи на кілька сантиметрів виїхав за край роздільної лінії. Ми попросили дати список правил, щоб вивчити їх. Нам відповіли, що ніяких правил не існує. Треба лише бути кмітливими.
Під час перегонів їздили в машині медиків. Вони на ходу промивали рани гонщикам, давали пігулки. Ми шукали велосипедистів, які впали, але продовжили боротися. Один грегарі п’ять днів їздив зі зламаним тазом.
Спершу нам не довіряли. Та якось наш оператор і мотоцикліст звернули з дороги й потрапили в аварію – щоб не завадити перегонам. Так заслужили довіру спортсменів. Із часом вона поглиблювалася. Ми супроводжуємо їх під дощем, снігом.
Фінал фільму став збігом обставин. Одна з команд вирішила, щоб їхній грегарі очолив гірський заїзд. Той переміг. Таким чином віддячили йому за роки праці. В історії велоспорту такі випадки – рідкість.

Для довідки:
Грегарі (італ. Gregario; рядовий) або доместик (фр. Domestique; слуга) – велогонщик, який працює на свою команду або її лідера.
Термін «доместик» з’явився на “Тур де Франс 1911”, коли Моріс Броккі на одному з етапів втратив дуже багато часу і припинив боротьбу в загальному заліку. Наступного дня він запропонував свої послуги «розвозчика» кільком велогонщикам, на які погодився Франсуа Фабер, який ризикував не вкластися в ліміт часу. Броккі дочекався Фабера, який значно відстав, і підвіз того до фінішу. Це розгнівило засновника Туру Анрі Дегранжа і він публічно назвав Броккі «негідником, просто слугою (domestique)». Згодом Броккі все ж поквитався йому за це, перемігши на кількох етапах.
Через кілька років наявність грегарі в команді стало звичним і дозволено правилами. Переможець Тур де Франс і Джиро д’Італія Шарлі Голь користувався підтримкою іншого люксембуржця Марсела Ернцера, що мав таку саму статуру, і віддавав свого велосипеда за необхідності. Андреа Карреа був доместиком Фаусто Коппи. Хосе Луїс Арр’єта був доместиком Мігеля Індурайна.
Нині найкращим доместиком для спринтерів вважається Марк Реншоу.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *