Туніс – країна, у якій дружину синові обирає мати

Туніс – країна, у якій змішалися кілька культур – арабська, мусульманська, європейська.
Після падіння Карфагену (146 р. до н.е.) – фінікійської держави на території сучасного Тунісу – тут запанувала Римська імперія. Коли і тої не стало, територія опинилася під впливом арабів. Із 1574 р. Туніс перебував під владою Османської імперії. Через 300 років країна стала протекторатом Франції. З 1957 р. Туніс є незалежною державою.


Узимку температура не опускається нижче 10–11 градусів тепла. Курортний сезон тут починається з кінця травня. У серпні через велику спеку і нашестя медуз у Середземному морі відпочивальників мало.
На острові Джерба є крокодиляча ферма. У басейнах із пляжами, садами й місточками живуть понад 500 рептилій. За ними цілодобово наглядають. Туристам дозволено спостерігати за хижаками згори, крізь металеві сітки. За додаткову плату можна навіть погодувати крокодилів м’ясом.
Мертве озеро Шот-Ель-Джерід часто змінює форму й колір води, залежно від сезону й погоди. На колір впливають хімічні елементи, що є в ґрунті. Від надлишку міді вода стає зеленою, залізо додає червоного відтінку, а сіль, що збирається на березі водойми, використовують у косметиці.
Ринки в столиці Тунісу розташовані в центрі міста. Тут вигідно купувати килими, кераміку, мідний та глиняний посуд, скляні вироби – абажури, світильники, вази. Із продуктів – оливкову олію, фініки, спеції. Продавці охоче торгуються, початкову ціну можуть знизити втричі.


Жінки рідко носять паранджу. Конституція гарантує їм рівні права з чоловіками. У парламенті Тунісу – 21 жінка, четверо очолюють міністерства. Жінкам нещодавно дозволили працювати в дорожній поліції – регулюють рух та виписують штрафи. За порушення правил дорожнього руху поліцейські, як правило, не зупиняють водійок. Бо ті можуть подати в суд – за сексуальні домагання.
Жінки переважно виходять заміж у 18–24 роки. Чоловіки – після 35. Їм потрібно зібрати гроші на весілля й подарунки для нареченої. Хлопець перед весіллям підносить їй три сукні: золоту (вишиту золотими нитками – може коштувати до 10 тис. дол.), срібну (оздоблена сріблом) і шовкову.У родинах, які дотримуються національних традицій, дружину синові обирає мати. А тій підказує варіанти сваха. Вона підшукує дівчину з відповідним статусом, заможністю і красою. Навіть ходить у хамам – жіночу баню, аби пересвідчитися, що обрані дівчата здорові й гарні. Далі списки й інформацію передає батькам. Від заручин до шлюбу може минути три роки. Весілля гуляють сім вечорів.
Пара обов’язково укладає шлюбний контракт. У разі розлучення чоловік зобов’язаний до кінця життя віддавати колишній дружині половину своїх доходів.
Хлопчиків традиційно називають 99-ма іменами Аллаха, найчастіше – Ахмет, Мухаммед, Саїд. З дитинства чоловіки мають прізвиська, часто за назвами тварин – мураха, свиня, козел, баран.
Чоловік обов’язково повинен відслужити рік у армії. Можна пройти службу за три місяці, а решту терміну щомісяця сплачувати на утримання війська 60 % доходів. Військові мають високу заробітну плату, їх забезпечують квартирою з оплаченими комунальними послугами, автомобілем, а заодно і талонами на пальне.
Музей Бардо – за 5 кілометрів від столиці. Побудували палац беїв (королів) 270 років тому. Частину його перетворили на зал засідань парламенту, решту – на музей. Тут є колекція зібраної зі всього Тунісу древньої античної мозаїки. Є пам’ятки візантійського, римського, арабського мистецтва – музичні інструменти, зброя, килими, прикраси, монети, гравюри.

Південь Тунісу – це частина однієї з найбільших пустель у світі – Сахари. Дводенна екскурсія обійдеться від 150 до 200 дол. Ще за 100 можна покататися на джипі піщаними дюнами.
У місті Ель-Джем розташований один із трьох найбільших амфітеатрів у світі. Йому понад 2 тис. років. Тут проводили гладіаторські бої. Вміщалися більш як 25 тис. глядачів. Добре зберігся нижній ярус. Можна побачити приміщення, де утримували у клітках тварин, а в кімнатах – гладіаторів-рабів. Стадіон має п’ять ярусів – заможні міщани сиділи на першому, а раби та жінки – на останніх. Зараз в амфітеатрі проводять концерти.Тут дуже популярні кактуси, які висаджують замість огорожі між будинками. Їх часто використовують як їжу – їдять сирими, запікають, варять із них варення й виготовляють вино.
Палестинський жовтий скорпіон жалом може пробити шкіряне взуття. Смерть настає через три дні – якщо не ввести протиотруту.
Навчання у школі триває дев’ять років і проводиться двома мовами: арабською і французькою. З 10-ти років починають вивчати англійську мову.40 років тому між пустелею Сахара і солоним озером Шотт-ель-Джерід знімали перший фільм з епопеї “Зоряні війни” Джорджа Лукаса. Зобразили суху і спекотну планету з подвійним сонцем Татуїн, де жив Люк Скайвокер. Побудували космопорт авантюристів і контрабандистів – Мос-Есп. Досі на площі стоять моделі зорельотів і космічної зброї. Декорації – поломані й обписані. Туалетів на території немає.
Середня зарплата в Тунісі – до 300 доларів на місяць. Найбільшу отримають лікарі і юристи – до 10 тис. Двокімнатна квартира в столиці Тунісі коштує від 60 тис. дол. Тижневий запас продуктів на ринку можна купити всього за 10 дол.
За рік збирають чотири урожаї деяких зернових та овочів. У Тунісі ростуть 72 млн оливкових дерев і 9 млн фінікових пальм. Продуктами країна забезпечує себе повністю.Основний дохід державі дає експорт оливкової олії. Стиглі плоди збирають вручну. У країні росте одне з найстаріших оливкових дерев у світі, йому близько 2 тис. років. Воно досі дає урожай.
“Біло-блакитним дивом” називають село Сіді-бу-Саїд неподалік від столиці. Усі будинки тут – білі з блакитними віконницями й дверима.

Такі кольори села затвердили французькі колоністи понад століття тому. Жителів штрафують, якщо забувають побілити стіни або фарбують вікна іншим кольором. Більшість дверей оформлені як високий мармуровий портал з аркою та важкими металевими ручками. У селі мешкають близько п’яти тис. жителів. Щодня сюди приїжджають стільки ж туристів.У морській лагуні Джербі гніздяться рожеві фламінго. В солоній воді на мілководді живуть ракоподібні, черв’яки і молюски, якими ті харчуються. Рожевого забарвлення пір’ям фламінго надає пігмент із панцирів червоних рачків.

Джерело

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *