А ви знали: Угнів – найменше місто України

Ми всі знаємо про великі об’єкти, події, міста тощо. А маленькі часто обходять стороною. Небагато людей в Україні знають про найменше місто Угнів, яке знаходиться на прикордонні з Польщею.І хоча у Львові є вуличка Угнівська, напевно й небагато містян знають про це унікальне історичне містечко.
Сучасні енциклопедії та довідники, як і адміністративно-територіальний поділ гордо надають йому статус міста, хоча напевно, цьому стародавньому і сповненому цікавою історією населеному пункту більш пасує статус містечка. Воно й не дивно, як не рахуй, але кількість мешканців тут не перевищує однієї тисячі, а у Вікіпедії значиться 999 мешканців. У древні віки «червені городи» серед яких й Угнів, були західним оплотом руської землі, а тепер воно перебуває у глибокому спокої та стані, який межує якщо не із занепадом, то якимось летаргічним забуттям.
Перша писемна згадка про найменше місто України (близько 1150 населення) датується 1360 роком у «Повісті минулих літ», а у 1462 році Угнів отримав Магдебурзьке право, тож міщани страшенно пишалися своїм особливим статусом і пильно берегли та культивували особливий угнівський стиль одягу.
Та ось не так давно, якесь десятиліття тому, громадськість, завдяки зусиллям місцевих ентузіастів, змогла більше дізнатися про місто Угнів, його віковічну історію, цікаві пам’ятки та сумне сьогодення. У видавництві «Літопис» вийшла у світ книга Угнів з промовистою назвою «Угнів — найменше місто України» (Губені Г., Канюка Н. Угнів — найменше місто України. — Л.: Літопис, 2006. — 190 с. з ілюстр.).

З 25 новел, доповнених ілюстраціями, можна дізнатися про цікаві, та майже забуті сторінки історії, відновити в пам’яті новіші часи та зазирнути у майбутнє, яке пов’язане не лише з унікальною природою, але й прикордонним розташуванням. Чи знаєте ви про унікальні чоботи «угнівці», які згадував у своїй творчості навіть Іван Франко. Залишки унікального муру з опоки та вежi св. Івана напевно подивували б не одного історика. Реміснича система міста захоплювала колись своєю організацією. А унікальне «угнівське вбрання», що відзначалося помпезністю та майже монументальністю — чим не вираз міщанської гордості. Млин із водяним приводом на в’їзді від ріки Солокії напевно би зацікавив механіків.

Історія полишила сліди й в унікальній архітектурі Угнова, поєднавши три культури в спорудах, які видно здалеку. Ще вцілілий монументальний Успенський костел оборонного типу, неповторна за архітектурою та внутрішнім оздобленням Церква Різдва Богородиці, яку вважали найкращою церквою Галичини до Другої світової війни, та одна біля одної три юдейські споруди: синагога, школа та допоміжна синагога.

Вузькі вулички, залишки мурів та оборонних валів, тінистий парк, задумливий спокій і ще багато чого такого, чого не може бути у великому місті. Тут є свій, аматорський, але такий щирий краєзнавчий музей. А унікальна природа — навкруг ліси, чистенька ріка Солокія, щоправда, понівечена меліораторами. Про все це можна прочитати, а ще краще — побачити на власні очі в Угнові.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *