Марта Костюк: нестандартний шлях сходження зірки тенісу

Після сенсаційних перемог на кортах у Мельбурні 15-річна українка Марта Костюк стала дуже популярною. В інтерв’ю WTA Insider киянка розповіла про себе, про свій нестандартний шлях у тенісі і планах на майбутнє.

«Якщо чесно, я ніколи не любила теніс! Одного разу WTA попросили мене назвати, яке моє перше враження про теніс, і я написала про те, як у віці 4-5 років злилася на маму, кричала: “Мам, ти робиш усе неправильно! Я не можу потрапити в корт в 4 випадках з п’яти!”

Але я завжди дуже багато тренувалася! Я завжди мала ходити в школу, на акробатику і на теніс, так що я була дуже зайнятою дитиною. Але я дуже щаслива, що моя мама зробила це для мене.
Ніхто не змушував мене. Я могла вигравати 5-0 40-0, а далі промазати і кинути ракеткою об корт, злитися на себе: ну як, як я могла не потрапити! Я завжди була перфекціоністкою. В усьому я мала бути хорошою! Я завжди перебувала в стресі, а люди навколо мене говорили: “та розслабся, Марто”!
Зараз, коли я розмовляю з дітьми, то кажу їм: усі вам кажуть, розслабся, отримуй задоволення від процесу, але я вам такого говорити не стану, тому що я ніколи не була розслабленою.

Можливо лише зараз я починаю розуміти, що немає нічого настільки важливого. Теніс не такий важливий, щоб повністю змінювати своє життя.
Я чую від багатьох топ-гравців: “Теніс – все для мене, це – моє життя”. Я не хочу бути такою. Тому що якщо щось піде не так, то це може зруйнувати моє життя. Коли я закінчу кар’єру, то хочу бути хорошою в багатьох речах. Знаю, є гравці, які йдуть з тенісу, потім повертаються, тому що вони більше нічого не можуть.

Я ніколи не ставлю перед собою суперзавдань, я думаю про справді реальні речі. Я не думаю про те, як стати першою за підсумками року і т.д., тому що якщо цього не станеться, якась частина мене зміниться безповоротно.

Так, я не любила теніс. Так що Моєю мотивацією в дитинстві було бути поруч з мамою. Потім я стала вигравати, перемагати. Причому вигравати часто, мені стало це подобатися. Лише раз у житті при всьому моєму відношенню до тенісу, у мене промайнула думка про те, щоб піти з тенісу.
Це було в серпні 2015 року. Я повернулася в Україну, вигравши великий турнір до 14 років, у мене було відчуття: о, я суперзірка (сміється). Я багато тренувалася і потім програла в другому колі дрібного турніру ITF (юніори до 18 років). І я сказала мамі, що йду з тенісу, кидаю! Мама сказала: “ну добре, нехай походить у школу, як усі діти”. Рівно тиждень я була в стані – о, я кинула теніс. А потім підійшла до мами і сказала: Я хочу ще раз спробувати. У мене залишилося всього чотири ракетки, тому що інші я зламала. Перше тренування пройшла нормально. На другий день я розбила ще одну ракетку. Ну, моя мама і сказала: “ще один такий зрив, і ми закінчили”. Ну, я розбила ще одну ракетку, реакція мами була: ну, все Марто, з тебе досить. Я просиділа на корті годину, а потім я вибачилася перед мамою і сказала, що хочу грати в теніс. Після цього я виграла Orange Bowl, Les Petit As і т.д.Я подумала, як же так, я займаюся тенісом 9 років і кину лише тому, що невдало провела один тиждень. У цьому ж немає ніякої логіки, правильно?

Зараз я повністю змінила свою поведінку на корті. Але я постійно змінююся (сміється). На одному турнірі одна поведінка, на наступному – вже інші емоції. Коли ти граєш юніорські турніри – я рада, що я покінчила з цим – це досвід, але з іншого боку, ти так багато працюєш, але ніяких очок і призових не отримуєш. Ну, зрозуміло, що чим більше ти хочеш заробити, тим краще ти маєш грати. Зараз я зрозуміла, що щоб показувати найкращі результати, треба знизити градус емоцій на корті.
Розумієте, якби тут, у Мельбурні, під час кваліфікації, я поводилася так само, як на турнірі в Плейфорді, я програла б усі три матчі.

Я дуже відкрита людина, мені подобається спілкуватися з людьми. Мені здається, що це добре, тому що чим більше людей я зустрічаю, тим більшого можу навчитися, і у мене буде чим зайнятися після тенісу. Зараз я намагаюся вчитися у людей стільки, скільки можу.

Я знаю, що в жіночому турі багато хто стають закритими. Я не хочу бути такою. Мені подобається, що моя команда підтримує мене. Знаю, що у деяких гравців команда тисне на підопічних. Розумію, що з моєю командою я зможу вирости, подорослішати.

Чудово, що я знаю Роджера Федерера. Коли ми зустрічаємося, то завжди вітаємося. Коли Іван Любічіч спостерігає за моїми матчами, то Роджер потім запитує, як у мене пройшла гра.

Хто був твоїм кумиром у дитинстві
Ніхто, я хотіла щоправда вийти заміж за Новака Джоковича (сміється). Думаю, що він у курсі. Тому що в сербській пресі була замітка про те, що 13-річна українка мріє вийти заміж за Джоковича. У нас із ним різниця 15 років. У моїх батьків різниця – 18 років, так що для мене 15 років – дрібниця. Але я припинила думати про те, щоб вийти заміж за Джоковича, коли мені було 13 (сміється).

Джерело: WTA

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *