Чи можна врятувати українські замки

В Україні на початку XX ст. налічувалося близько 500 замків. У наші дні більшість із них без фінансування і необхідного догляду перетворилися на руїни. Лише 20 із них мають даху. Відсутність механізмів передачі в приватну власність напівзруйнованих замків тим, хто може і хоче підтримувати їх у належному стані, призводить до того, що потенційні туристичні об’єкти перетворюються на руїни. Хоча досвід європейських країн показує, що замки можна і потрібно відроджувати, адже це – чистий бізнес.
Одна з найкрасивіших зруйнованих історичних будівель – Червоноградський замок у селі Нирків
– Як же перетворити замки в бренди регіонів, і як це вже зробила влада європейських країн і ентузіасти з України?
– Перше, і, мабуть, найголовніше, заради чого потрібно рятувати історичні об’єкти, – це туризм. Якщо замки реставрувати, вони будуть приваблювати туристів і наповнювати державний бюджет, – стверджує громадський діяч і засновник об’єднання Art Ukraine Foundation Наталія Заболотна.
«Якщо реставрують один такий об’єкт – це фактично заклик до інвесторів вкладати гроші в готельний і ресторанний бізнес. Адже люди могли б створювати там маленькі пекарні, кав’ярні, готелі, щоб приймати туристів. Це ефект Гуггенхейма в Більбао. Коли в найдепресивнішому регіоні Іспанії створили музей сучасного мистецтва, що вирішило економічні, репутаційні, криміногенні проблеми регіону. Раніше цей регіон мав показник безробіття на рівні 70%. Відкривши музей у містечку розміром, що відповідає розміру Черкас або Кропивницького, мер міста вирішила всі ці проблеми. Мільйон туристів у рік приїжджає туди, збудовані аеропорт, ресторани, кафе. Вже понад 20 років музей дає у бюджет міста € 170 млн щорічно, окупившись 18 разів. Культурний туризм – це ефективна економічна формула», – каже Заболотна.
Такий вигляд зараз має єдиний в Україні замок тамплієрів на Закарпатті
У Європі поширена практика передачі за символічну плату в приватну власність напівзруйнованих замків тим, хто здатний їх відреставрувати. Наприклад, у 2016 році влада чеського міста Простейов виставила на продаж замок XV ст. у Птені за символічну ціну – 1 крону. Новому власникові належало відреставрувати пам’ятник архітектури, адже востанн. ремонт у замку проводився в 90-ті роки XX ст.
У 2001 р. у шотландському графстві Ренфрушир всього за 1 фунт можна було придбати місцевий напівзруйнований замок, який потребує реставрації, разом із земельною ділянкою, на якій його розташовано.
У Франції, Англії та Німеччині держава дає дотацію 60-70% від коштів, необхідних на утримання замку. Ще якийсь відсоток покривають інвестори і меценати, приміром, банки. Згадка про цей факт для приватних осіб і компаній дає репутаційні бонуси.
«В Італії є такий закон, коли держава передає безкоштовно замок потенційним інвесторам із чіткими зобов’язаннями протягом обумовленого терміну відреставрувати цей замок за свій рахунок, утримувати його і зробити його доступним для людей. В Україні потрібні такі умови, щоб вони були цікаві для інвесторів.
У США у цьому плані діє така формула: або ти жертвуєш гроші на культуру, мистецтво, і тобі зменшують податки, або ти платиш їх повною мірою. У людей має бути вибір. У нас дуже жорстке податкового законодавства, але на тлі цього – абсолютне руйнування культурної і гуманітарної сфери», – каже Наталія Заболотна.
Найпоширеніша бізнес-модель реставрації замків на Заході – це перетворення їх у готелі. Як приклад – замок XII ст. Schloss Ernegg, який використовують зараз як готель. Ціна за ніч – від € 120.
Є й інші успішні кейси, наприклад, створення гольф-клубів і елітних клінік.
Країна зруйнованих замків
В Україні порятунком замків, в основному, займаються ентузіасти, а не бізнесмени.
Підгорецький замок
Мистецтвознавець Борис Возницький, якого називали ангелом-охоронцем українського мистецтва, зумів за своє життя врятувати три замки на Львівщині: Золочівський, Підгорецький та Олеський. Тепер щороку кожен із них відвідує близько 100 тисяч туристів. Приклад Возницького надихнув українського художника Йосипа Бартоша, який підняв із руїн старовинний замок на Закарпатті – Сент-Міклош. У пошуках місця для художнього пленеру Бартош відвідав селище Чинадієво, згодом вирішив відновити замок Сент-Міклош.
Після виступів у сільраді й узгодженні питань у вищих держструктурах Бартош став першою людиною, яка орендувала замок в Україні.
Перший орендований замок в Україні – Сент-Міклош
«На сампочатку, коли в замку фактично не було даху, він був на 70% знищений. Ми брали не будівлю, а фактично руїни. Тому і не було визначено орендної плати. Тоді першим завданням для консервації було – відновлення даху. Оскільки він практично весь згнив і розсипався, ми вирішили зробити новий дах. Нам у цьому допомогла Угорщина, яка виділила 1 млн форинтів, у той час це було приблизно $ 5 тис. Цього вистачило буквально на кілька метрів даху. Дах ми відновлювали за власні кошти художників, малюючи картини на замовлення. Отримані гроші вклали в іншу частину даху. І вже більше 10 років цей дах є. Далі ми зробили косметичний ремонт, розчистили територію, а це – десятки тонн сміття. На стіни почепили картини минулих власників цього замку», – розповідає Бартош.
Замок Сент-Міклош перебуває в державній власності. Його здали в оренду на 49 років. Спочатку це був договір із фізичною особою, а потім – з громадським об’єднанням, що взяло на себе відповідальність зберегти цю споруду. Реставрація не ведеться, але роботи по консервації тривають.
Сент-Міклош
«Нам пропонували зробити в замку готель. Усередині також хотіли зробити кафе, ресторан, багато пропонували, але ми відмовлялися від цієї ідеї. Хочемо, щоб замок став культурним центром, і з цією метою нам дали його в оренду. Тут тепер проводяться творчі вечори, сюди приїжджають туристи», – пояснює Бартош.
У більшості країн для вирішення цієї проблеми застосовується механізм приватизації споруд, які мають історичну цінність, з умовою їх збереження в належному вигляді.
«З Франції до нас приїжджала родина, яка орендує замки. Але там усе по-іншому: вони мають 70% дотацій від держави і 30% їм дають банки як благодійність. Фактично завдання орендаря – це лише нагляд, щоб реставрація або відновлення проходило під науковим спостереженням. Нещодавно зародилося нова течія – НЕ реконструкція, а консервація, тобто орендарі не відновлюють пам’ятники, а зберігають їх у тому стані, в якому вони є», – говорить Бартош.
В Україні нині налічується близько 200 замків і фортець різного ступеня збереження – це приблизно стільки ж, скільки в Чехії взагалі.
Замки можуть стати брендом місцевості, в цьому полягає їх основна комерційна цінність у вигляді доходу, який вони приносять своєму регіону. І на прикладі замку Сент-Міклош, а також Золочівського, Підгорецького та Олеського замків видно, що відновлення і перетворення подібних об’єктів в місця масового туризму можливо.

Джерело

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *