Про дітей, батьків і чоловічу розмову…

Легендарний викладач – про дітей, батьків і чоловічу розмову.
Східна мудрість каже «ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог, кожен для тебе вчитель». Кожен із вас – учитель, навіть якщо у вас інша професія в житті. Батько, мати, бабуся, дідусь – усі є викладачами для дітей.
Ви не помічали, як дітям зараз нудно в школі? У радянські часи писали про «активізацію процесу навчання», а зараз ми не знаємо, що робити з цими гіперактивними дітьми. Діти нові, а ось ми залишилися старими.
Не ображайтеся, але нам потрібно піднятися до рівня дітей, тому що саме вони допомагають нам стати людьми.
Коли вчитель говорить про свій клас, він вказує на відмінників: «Це Марійка, моя найкраща учениця». Але невже це привід для гордості? Учитель має пишатися слабкими учнями, яких він зробив сильними.
В одній сільській школі хлопчик вдарив дівчинку палицею. Вдарив так боляче, що вона заплакала – й одразу поскаржилася татові. Тато був учителем в класі. Хлопчик буквально втиснувся в стінку в очікуванні покарання. Але як вчинив викладач, щоб виховати і дівчинку, і хлопчика? Він посадив дівчинку на коліна, щось прошепотів їй, а потім запитав: чи залишилося на підвіконні малинове варення? Дівчинка взяла банку з варенням і простягнула хлопчикові, який її образив. Він не взяв – відвернувся і заплакав. Коли це відбувається щиро, діти отримують образ вибачення. Якщо це буде примус «іди і вибачся», вони отримують образ насильства.
Вчителя, про якого я розповів, звали Лев Толстой.
У Радянські часи говорили, що вчитель – це солдат партії. Ким є учитель зараз? Це совість.
Що робить викладач, якщо учень спізнюється? Він вказує на це. Наступного дня учень знову спізнюється. Вчитель нагадує йому: «Ти вчора теж спізнився». Далі він не впустить учня до класу або викличе маму. Як мав би зробити вчитель? Сказати: «Заходь, я тебе чекав». Сказати, що без цього учня йому було сумно і важко вести урок – а тепер йому, вчителю, радісно, ​​що він прийшов. Тому що для дитини не існує минулого, не існує «вчора», вона завжди спрямована у майбутнє. Ніколи не нагадуйте дитині про минуле.
Справжніх учителів від Бога 0,05%. Але це як рятувальники на морі. Не потрібно багато людей, щоб врятувати потопаючого.
Частіше показуйте дітям, що ви чогось не знаєте і просите їх вам допомогти. А потім дякуйте їм за цю допомогу.
«Домальовуйте» своїх дітей і один одного. Спілкуйтеся з дитиною так, наче вона вже зараз така, якою ви хочете її бачити. Шукайте в ній хороше і регулярно це помічайте. Перед сном обов’язково сідайте поруч із нею і кажіть: «я не очікував, що ти такий щедрий – можна тебе за це поцілувати?». 90% нашого життя управляється підсвідомістю, і кожна така фраза – це штрих, яким ми буквально домальовували підсвідомість людини. В майбутньому ця людина стане такою, якою ви її бачили вже зараз. Домальовуйте чоловіка або дружину, друзів, колег. Перебільшуйте. Адже ми всі любимо компліменти і добрі слова. Так ви поливаєте насіння моралі інших в майбутньому.Довіра підносить вас в очах дитини більше, ніж спроба піймати її на брехні
Почуття виховуються саме так. Хочете, щоб дитина була з вами відвертою? Будьте з нею відверті самі.
Школа вчить граматичній будові, а не ставленню до мовлення. Діти чують не слова, а те, що криється за ними. Вимова, ваша інтонація, почуття – 80% зусиль виховання залежить саме від цього.
Важлива не правильна відповідь. Важливий процес розв’язання, тобто те, що відбувається в цей момент у голові і серці дитини – ось що важливо.
Мій син Паата в 12 років так нагрубив мамі, що довів її до сліз. Бабуся і сестра намагалися з ним поговорити, але в такі моменти втручатися не можна. Навіть пояснення батька ні до чого не приведуть. Я нічого не сказав. Минув тиждень, Паата вже забув про те, що трапилося. І я підійшов до нього і запросив прогулятися для «чоловічої розмови». Такої, про яку мама не мала нічого знати. Ми трохи пройшли мовчки, а далі я звернувся до сина:

– Хочу, щоб ти дав мені пораду. Одного разу я закохався в одну жінку. І я пообіцяв їй, що якщо вона вийде за мене заміж, то я ніколи не дам її скривдити. Як ти вважаєш, це правильно?.
– Звісно, що так», – відповів він.
– А ти коли закохаєшся, даси своїй майбутній дружині таку ж обіцянку?
– Звичайно, дам! – відповів Паата.
І тоді я йому сказав:
«Тепер допоможи мені, будь ласка. Я не знаю як бути зі своїм сином, який образив мою улюблену жінку. Підкажи, що мені робити. Адже я дав їй обіцянку».
Це і є шокова терапія. Він довго, довго мовчав. Але те, що в цей момент кипіло всередині нього – саме це і творить людину.
– Покарай мене, – нарешті вимовив він.
– Навіщо? Я не для цього тебе покликав. Нас двоє, і ми повинні захищати наших жінок. Допоможеш мені в цьому?
– Допоможу, – відповідає Паата.
Я потиснув йому руку і сказав:
– Ходімо додому. І давай про це ніхто не дізнається: ні мама, ні бабуся. Це буде наша, чоловіча розмова.

Джерело

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *