Великодній понеділок ( Поливаний понеділок) – народні традиції, прикмети та звичаї

Споконвіку вважалося, що вода у великодній понеділок стає цілющою, приносить щастя та здоров’я. Тому люди обливали не лише один-одного, а й себе теж. Цей день пов’язували передусім з духовним весняним очищенням.
Якщо повернутися до язичницьких часів, весняне купання та обливання мали магічне значення. Предки вірили, що так вони викличуть дощі та матимуть гарний врожай, очистяться та вилікуються від різних недуг. Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт.
Хворих на епілепсію, жовтяницю чи лихоманку несподівано обливали водою, якою заздалегідь обмивали ікони, срібні предмети чи півня. Якщо підозрювали, що на людину наслали пристріт (чи вроки), то перед тим як її облити, воду пропускали через клямку. Вірили також, що якщо раптово вилити воду на відьму, то вона не зможе шкодити. Існувало також повір’я, що утопленики або самогубці могли затримувати дощ, тому в посушливі часи їх могили також обливали водою.
На Поліссі колись вважали, якщо облити господиню в цей день, то її корова даватиме більше молока.
У козацькі часи, другий день Великодня був Днем Богородиці. Саме вона є берегинею роду і міцного шлюбу. Тому більшість традицій цього дня були пов’язані із залицяннями.
Проливаний понеділок українські традиції
З давніх-давен юнаки з відрами повними води ще вдосвіта ходили по хатах, де жили дівчата на виданні, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Адже вважалося, що облита дівчина швидше вийде заміж та ще й за коханого хлопця. Були звичаї, коли дівчина мала встигнути подарувати юнаку писанку, щоби той її не обливав, або ж дівчата ховали писанки за пазухою, а юнаки намагалися їх відібрати (але це вже більше схоже на залицяння). Такий звичай, наприклад, був розповсюджений на Гуцульщині: після символічної боротьби, отримавши нагороду (писанку), юнак підводив дівчину до води й обливав.Вважалось ганьбою для дівчини, якщо та повертається додому суха. Тож дівчата хотіли, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав лише ту, яка йому подобалась. Відповідно, на знак взаємності він отримував писанку або вишиту хустину. Щоправда це означало, що танцювати на великодніх святкуваннях він мав лише з нею.
Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавалися – хапали дівчат і несли до потічка. А в одному із сіл цього регіону юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном “Прийшли мити”. Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки.

На Прикарпатті поливаний понеділок має ще одну назву – волочильний. Дуже цікава традиція, про яку, на жаль, уже майже ніхто не пам’ятає. Заміжні молодиці влаштовували у себе свято: парубки і дівчата могли приходити до них і танцювати до схочу. За кожен танець хлопець отримував писанку від своєї партнерки. Юнаки ж бігали від дому до дому, збираючи крашанки та писанки – волочилися, як кажуть місцеві. Щоправда дехто каже, що волочильний понеділок походить від традиції відвідувати всіх родичів та знайомих у перший день Великодня. У цей день діти юрбою ходили від хати до хати з гостинцями. У деяких регіонах є звичай, що діти йдуть до хрещених батьків, а ті готують для них подарунки. На Поліссі все відбувається навпаки: хрещені відвідують своїх похресників і приносять їм гостинці.

 

Взагалі у різних містах поливаний понеділок святкують по-різному. Переважна більшість молодиків бігають вулицями, підстерігаючи перехожих. В Ужгороді, наприклад, можуть розтягнути поливаний понеділок на кілька днів: спочатку хлопці обливають дівчат, потім дівчата – хлопців, а далі вже хто як захоче.

А ще у деяких селах молодь удосвіта ходить від домівки до домівки і перевіряє, хто ще досі спить. Щоправда з кожним роком так званих поливальників стає все менше і менше.
До речі, в інших народів теж є звичаї з обливаннями або, принаймні, існували. Наприклад боснійці у цей день традиційно купаються у джерельній воді. А жителі Сербії обливають будинки, виганяючи нечисту силу. Однак роблять вони це у поливану суботу. У нас, до речі, є схожий звичай: дехто на Поливаний понеділок обливає водою зовнішні кути будинку, щоб очистити дім від усього лихого.
Отже, можна зробити висновок, що Поливаний понеділок – не просто день бешкетників. Він має своє значення, свій символізм та свої традиції. На жаль, сучасний світ “далеко втік” від мудрості пращурів і такі речі помалу втрачають своє сакральне значення. Нині це просто весела звичка, яка частенько переходить межі здорового глузду. Але якщо в цей день вам все ж таки не вдасться залишитись сухим, не зліться. Кажуть, сердитися не можна, адже це на здоров’я та на щастя.

 

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *