Як вимiряти грiх та чому варто частіше сповiдатися

Перед Великоднем до священикiв – довжелезнi черги людей, якi хочуть висповiдатися. Церква каже, що обов’язок християнина – бодай раз на рiк приступити до сповiдi та визнати свої грiхи.
– Чи звернули ви увагу на слово “бодай”? – каже Зiновiй Павлиш, священик храму Рiздва Пресвятої Богородицi УГКЦ.
– Церква змушена була запровадити цю заповiдь, бо люди роками не сповiдалися i не причащалися. Але людина, живучи в цьому свiтi, не може не згрiшити. Якщо вона не згрiшить дiлом, то може згрiшити словом, думкою, поглядом. Тому i є потреба сповiдатися частiше. Не один раз на рiк. Уявiть собi людину, яка вмивається раз на рiк. Вона буде схожа навiть не на обшарпаного волоцюгу – бруд з її тiла можна буде хiба зiшкрябувати. А якщо вона раз на рiк сповiдається, то уявiть, що дiється в її душi, скiльки там за рiк назбиралося духовного бруду.
– Що дає нам сповiдь?
– Найперше – Божу благодать, освячуючу ласку. Людина знову стає дитиною Божою та наслiдником Царства Божого. Крiм того, Свята сповiдь прощає вину, вiчну кару i якщо не всю, то частину кари дочасної, а також повертає людинi всi заслуги, якi вона мала до того, як вчинила тяжкий грiх. Свята сповiдь вливає в нашу душу життєдайну силу, скрiплює волю, виробляє характер, лiкує душевнi рани. Господь Бог хоче поєднатися з нами, дарувати ласки нам, нашим дiтям, внукам, у роботi, в життi. Але якщо ми не йдемо до сповiдi та причастя, то й позбавляємо себе цього.
– Чи обов’язково щоразу перед причастям сповiдатися?
– Так. Виняток є лише для тих, хто практикує щомiсячну сповiдь i протягом мiсяця не вчинив тяжкого грiха. Бо тiльки тяжкий грiх позбавляє нас синiвства Божого та закриває дверi до Царства Небесного. Важливо чiтко розумiти рiзницю мiж легким i важким грiхом. Бо судитиме нас Господь Бог за нашим сприйняттям грiхiв. Якщо ми вважали їх важкими, то й зарахуються вони нам як важкi.
– А як знати, тяжкий грiх чи нi?
– При вчиненнi тяжкого грiха обов’язково є три чинники: повна свiдомiсть, повна добровiльнiсть та тяжкий наслiдок. Вiдсутнiсть одного з цих трьох чинникiв свiдчить про легкий грiх. Коли людина знає, що переступ однiєї з десяти Божих заповiдей є тяжким грiхом, але переступає її – це тяжкий грiх. А коли вона до кiнця не усвiдомлює, що робить, тодi її грiх легкий. Але вiн може бути й тяжким, якщо людина не проявляє жодного бажання зрозумiти, оцiнити та усунути сумнiви щодо розумiння сутностi грiха. Тобто там, де є лiнивство, байдужiсть та легковажнiсть, завжди буде важкий грiх. Повна добровiльнiсть – насамперед вiдсутнiсть будь-якого насильства, коли залежить вiд нашого особистого рiшення – робити зло чи добро. А щодо наслiдкiв, то чим вони тяжчi, то тяжчий грiх, а вiдтак, i кара.
– Нерiдко можна почути: “Ой, грiшу. Але нiчого, висповiдаюсь!” Так можна?
– Бог прощає тiльки тодi, коли людина правдиво визнає, щиро жалкує та дає обiцянку виправитися, а не вiдбуває “повиннiсть”. Також часто люди кажуть, що вiрять i люблять Бога, що Вiн у них у серцi. Але це має бути доведено нашими дiлами. Правдива i щира любов – старанне виконання Божої волi, вираженої у десяти Божих заповiдях, молитвах, частiй сповiдi з причастям, читаннi Святого Письма.
– Грiх починається з думки. А як боротися з грiшними думками?
– Кожна людина мусить шукати свої способи: одному досить помолитися, другому – взятися до працi, яка потребує особливої зосередженостi. Тобто потрiбно робити все можливе, щоб позбутися цiєї грiшної думки. Бо легше загасити маленьку iскру, нiж згодом цiлу пожежу.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *