Як відрізнити Китай від Японії: важливі відмінності між країнами

Ми часто говоримо: східна культура — але при цьому самі плутаємося, Китай чи Японію маємо на увазі. А вони, між іншим, дуже різні. Тож пропонуємо матеріал, який, сподываэмося, раз і назавжди навчить розрізняти ці дві країни носії східної культури.
Вдома і в гостях

У Китаї не знімають взуття На відміну від японців і корейців, китайці не знімають своє взуття, коли входять у будинок. Але є винятки, тому, входячи в будинок, краще уточніть. kitaj-vs-yaponiya_1У Японії роззуваються У всіх будинках, багатьох лікарнях, ресторанах і деяких офісах треба знімати взуття. Тому шкарпетки мають бути завжди цілими і чистими. За правилами пристойності взуття необхідно повернути носками до виходу. Якщо ви забудете це зробити або не звернете уваги через незнання, то господар або персонал закладу зроблять це за вас. Примітно, що якщо ви зберетеся відвідати вбиральню, то знайдете для цього спеціальні тапочки.
Церемонії
У Китаї не кланяються На відміну від японців, китайці не кланяються щоразу, коли хочуть привітати когось або з кимось попрощатися. Китаєць може поклонитися тільки в разі дуже великої поваги до людини, на особливій церемонії або святі. За часів династій, якщо гість прийшов до імператора, він мав зробити глибокий уклін і торкнутися головою підлоги дев’ять разів. Інших поклонів не існувало. kitaj-vs-yaponiya_2У Японії кланяються Уклони — невід’ємна частина життя японців. Вони, самі не помічаючи цього, кланяються навіть під час розмови по телефону. Поклони поділяються за глибиною і тривалістю: вітальний уклін — 15°, поважний — 30°, уклін найвищої поваги — 45° і схиляння — торкаючись головою до підлоги.
Релігія
У Китаї — конфуціанство / даосизм / буддизм
З початку історії Китаю жодне з віросповідань не було панівним і не вимагало безумовної відданості. Одна людина могла сповідувати кілька релігій одразу. kitaj-vs-yaponiya_3У Японії — синтоїзм Національної релігією Японії є синтоїзм. Японці вважають, що все, що навколо них, наділене божеством і духами, навіть камінь. Синтоїсти також вірять у магію, тотемізм (шанування окремих тварин) і фетишизм (вірування в надприродну силу амулетів і талісманів).
Єдиноборства
У Китаї — ушу і кунг-фу
Ушу (в перекладі — «бойові мистецтва») — це китайська гімнастика, що об’єднала всі види бойових мистецтв. Словом «кунг-фу», яким часто позначають також бойові мистецтва, в Китаї називали будь-який вид діяльності, у якому можна вдосконалюватися, починаючи від єдиноборств і закінчуючи співом і кулінарією. Власне, кунг-фу — це робота над собою. kitaj-vs-yaponiya_4У Японії — сумо, дзюдо, айкідо, карате, джиу-джитсу Мистецтво вбивати, або так зване бу-дзюцу — історична основа всіх бойових мистецтв у Японії. Цьому навчалися всі поважані самураї і ніндзя. Головною метою була швидка й ефективна нейтралізація супротивника. Це боротьба, в якій не було правил, адже в бою всі засоби хороші. А для повного завершення бою — не потиснути руку, а просто вбити.
Їжа
У Китаї — качка по-пекінськи, Дімс, смажений рис, столітнє яйце і черепаховий суп
Ми знаємо всього п’ять смаків. Особливістю китайської кухні є наявність цілих восьми: крім солодкого, кислого, гострого, гіркого і солоного будь-який китаєць назве вам ще ароматний смак (правильно приготоване блюдо має особливий аромат) прісний (схоже на смак рису і хліба) і золотий (схожий на смак кумкват ). kitaj-vs-yaponiya_5 У Японії — суші, роли і сашимі Головним шиком японської кухні є страви з сирої риби, найпопулярніші з яких — це суші і роли. У процесі приготування риба не піддається термічній обробці для збереження її природного смаку. Також у Японії люблять, коли трапеза складається з безлічі маленьких страв — щоб можна було оцінити мистецтво кухаря і при цьому не переїсти. У класичному варіанті на столі у японського аристократа стояло 15-20 маленьких страв.
Побут
У Китаї сидять на стільцях Прийнято вважати, що «східні люди» полюбляють низькі поверхні: мати, подушки, стільниці, які ледь підносяться над підлогою. Однак жителі Піднебесної вважають за краще сидіти на стільцях, а не на колінах на підлозі, як японці. Традиція пішла від дворян, які бажали перебувати вище вже з кінця VI ст., адже чим вище людина, тим вищий її статус. Кожен китаєць мріяв про той день, коли він буде сидіти на стільці. Поступово стільці стали звичайною частиною китайського інтер’єру в сім’ях різного соціального кола. kitaj-vs-yaponiya_6У Японії сидять на колінах Сейдзі («сидіння на колінах») в Японії — ціла наука, якої можна навчитися. Такий стан — невід’ємна частина ряду традиційних японських ритуалів, таких як чайна церемонія, медитація, деякі бойові мистецтва і каліграфія.
Одяг
У Китаї — ципао і Ханьфу
Традиційне китайське плаття називається Ханьфу (одяг династії Хань, III ст. до н.е.). Це набір одягу — від білизни до «запашного» халата з поясом. Носили Ханьфу і чоловіки, і жінки. Вигадливе і навіть розкішне, воно демонструвало всю пишноту знаменитих шовкових тканин. Після захоплення влади маньчжурами в XVII ст. на зміну традиційному китайському одягу прийшли Чаншань у чоловіків і ципао (плаття з прапора) у жінок. Вони затрималися на три сторіччя, поки Мао не перевдягнулися всіх в уніформу. Втім, зараз носіння національного одягу в Китаї відроджується. Загалом китайські костюми виглядають яскравіше, химерніше і вигадливіше, ніж японські. Хоча основою для кімоно послужило саме Ханьфу. kitaj-vs-yaponiya_7У Японії — кімоно Зрозуміло, сьогодні кімоно не є повсякденним вбранням, але кілька таких костюмів обов’язково висить у шафі в кожної мешканки «Країни висхідного сонця» на випадок свята, весілля, випускного або інших урочистостей. Кімоно виділяє лише плечі і талію, так як ідеальна краса у японців — це «чим менше опуклостей і нерівностей, тим красивіше». Національним одягом кімоно вважається з середини XIX ст.
Медицина
У Китаї — акупунктура (голковколювання) Фахівці акупунктури вважають, що кожному органу відповідає своя зона на тілі людини — так званий меридіан. Якщо, наприклад, у вас болить печінка, то голковколювання здійснюється в області ступень або вушних раковин. На нашому тілі близько 700 точок, кожна з яких має свою назву і розташовується на своєму меридіані. Шляхом введення голок у ці точки фахівці впливають на енергію, усуваючи біль у відповідному органі. kitaj-vs-yaponiya_8У Японії — шиацу (натиснення руками) Шиацу з’явилося лише в 40-х роках XX ст., коли медик Токудзіро Намікосі зауважив, як його мати, яка страждала від ревматоїдного артриту, натискає на хворі місця, масажує, розтирає їх і їй стає легше. Він присвятив себе вивченню цього питання і розробив особливу методику лікування, засновану на точкових натисканнях пальцями — шиацу, один із видів мануальної терапії.
Символи
У Китаї — дракон Один із чільних представників китайської культури — персонаж збірний. Описують його через подібності: голова верблюда, роги оленя, очі демона, шия змії, луска коропа, кігті орла, лапи тигра і вуха корови. На відміну від дракона європейського, він не те щоб добрий, але як мінімум мудрий. Китайського дракона легко відрізнити від драконів інших культур: у нього п’ять пальців на нозі. Всього в Китаї «живе» дев’ять видів драконів: небесний, духовний, підземний, дракон скарбів, крилатий, дракон, який живе у воді, рогатий, жовтий, який приїхав з річки Ло, щоб навчити інших істот писати, і королівський. kitaj-vs-yaponiya_9У Японії — сакура Сакура — національний символ Японії. Подорожуючи країною, ви можете помітити зображення сакури на гербі поліції і збройних сил. Ботанічна назва — вишня дрібнопильчата. Щорічно, спостерігаючи красу і недовговічність цвітіння сакури, японці філософствують про прекрасне не вічне.
Воїни
У Китаї — теракотова армія Цинь Шихуанді був найжорстокішим імператором Китаю. І при цьому вельми віруючим. Ще за життя він почав ретельно готуватися до переходу в загробний світ. За його дорученням виготовили і поставили колоною 6000 глиняних воїнів заввишки в людський зріст і в повному озброєнні, щоб ті охороняли спокій імператора після смерті. Глиняне військо дійшло до нащадків, і, як би ви не старалися, не знайдете тут навіть двох однакових, тому що особи ліпилися з реальних прототипів, щоб після смерті душі воїнів знайшли собі притулок у статуях. Найдивовижніше, що теракотова армія охороняє донині порожню гробницю, тому що саркофаг Циня Шихуанді досі шукають по всьому Китаю. kitaj-vs-yaponiya_10У Японії — самураї і ніндзя Слово «самурай» походить від дієслова «haberu», в дослівному перекладі — «служити, підтримувати». Багато хто думає, що самураї — це елітні воїни, але вони були всього лише охоронцями свого пана і слугами в повсякденному житті. Фермерами, а тільки потім вже воїнами (які завжди після бою ходили по полю і відрізали голови трупам, щоб порадувати пана кількістю вбитих ворогів). Ніндзя ж — це розвідник-диверсант, шпигун і найманий убивця в середньовічній Японії. Ніндзя, на відміну від самураїв, які не підкорялися феодальній системі, тому у них не було шансу кар’єрного росту, завжди залишалися в тіні. У період розквіту ніндзя, який припав на Середньовіччя, у Японії налічувалося близько 70 кланів. Професія передавалася у спадщину: від батька до сина або дочки. Жінки ніндзя теж існували, їх звали куноіті.

Джерело

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *