Найкраща вчителька

На початку навчального року класний керівник шостого класу стояла перед своїми колишніми п’ятикласниками. Вона глянула на своїх дітей і промовила, що всіх їх однаково любить і рада бачити. Це було брехнею, оскільки за однією з перших парт, зіщулившись у клубочок, сидів хлопчик, якого вчителька трохи недолюблювала.
Вона познайомилася з ним, як і зі всіма своїми учнями, в минулому навчальному році. Ще тоді вона помітила, що він не грається з однокласниками, одягнений у брудну одежу і пахне так, наче ніколи не мився. Далі ставлення вчительки до цього учня ставало все гірше і дійшло до того, що їй хотілося покреслити всі його письмові роботи червоною ручкою і поставити одиницю.
Якось завуч школи попросив проаналізувати характеристики на всіх учнів з початку навчання їх у школі, і вчителька поставила папку нелюбого учня в самий кінець. Коли вона, врешті, дійшла до неї і з неохотою почала вивчати його характеристики, то була приголомшена.
Вчителька, яка вела хлопчика в першому класі, писала: «Це чудова дитина, з променистою усмішкою. Робить домашні завдання чисто й акуратно. Одне задоволення перебувати поруч із ним».
Учителька другого класу писала далі: «Це чудовий учень, якого цінують його товариші, але у нього проблеми в сім’ї: його мати хвора на невиліковну хворобу, і його життя вдома, мабуть, суцільна боротьба зі смертю».
Учителька третього класу зазначила: «Смерть матері дуже сильно вдарила по ньому. Він намагається з усіх сил, але його батько не виявляє до нього інтересу і його життя вдома скоро може вплинути на його навчання, якщо нічого не зробити».
Учителька четвертого класу занотувала: «Хлопчик безвідповідальний, не проявляє інтересу до навчання, майже не має друзів, часто засинає прямо в класі».
Найкраща вчителькаПісля прочитання характеристик вчительці стало дуже соромно перед самою собою. Вона почувалася себе ще гірше, коли на Новий рік усі учні принесли їй подарунки, загорнуті в блискучий подарунковий папір. Подарунок її нелюбого учня був загорнутий у грубу коричневу картонку. Дехто з дітей стали сміятися, коли вчителька вийняла з цього згортка браслетик, у якому бракувало кількох каменів і флакончик парфумів, заповнений на чверть. Але вчителька приглушила сміх у класі вигуком: «Який чудовий браслет!» Відкривши флакончика з парфумами, побризкала трохи на зап’ясті. У цей день хлопчик затримався після уроків, підійшов до вчительки і сказав: «Сьогодні ви пахнете, як пахла моя мама». Коли він пішов, вона довго плакала.
Через якийсь час нелюбимий учень став повертатися до життя. В кінці навчального року він перетворився в одного з найкращих учнів.
Через рік, коли вона працювала вже з іншими, вона знайшла під дверима навчального класу записку, у якій хлопчик писав, що вона найкраща з усіх учителів, які у нього були за все життя.
Минуло ще п’ять років, перш ніж вона отримала ще одного листа від свого колишнього учня. Він розповідав, що закінчив коледж і зайняв за оцінками третє місце в класі, і що вона продовжує бути кращою вчителькою у його житті.
Минуло ще чотири роки, коли вчителька отримала наступного листа, де її учень писав, що, незважаючи на всі труднощі, скоро закінчує університет з найкращими оцінками, і підтвердив, що вона до сих пір є найкращою вчителькою, яка була у нього в житті.
Через чотири роки був ще один лист. Цього разу він писав, що після закінчення університету вирішив підвищити рівень своїх знань. Тепер перед його ім’ям і прізвищем стояло слово доктор. І в цьому листі він писав, що вона найкраща з усіх вчителів, які були у нього в житті.
Час минав. В одному зі своїх листів він розповідав, що познайомився з дівчиною й має намір одружитися з нею, що його батько помер два роки тому і запитав, чи не відмовиться вона на його весіллі зайняти місце, на якому зазвичай сидить мати нареченого. Звісно ж, учителька погодилася.
У день весілля свого учня вона одягла той самий браслет із відсутніми камінням і купила такі самі духи, які нагадували нещасному хлопчикові про його маму. Вони зустрілися, обнялися, і він відчув рідний запах. «Спасибі за віру в мене, спасибі, що дали мені відчути мою потрібність і значущість і навчили вірити в свої сили, що навчили відрізняти хороше від поганого». Вчителька зі сльозами на очах відповіла: «Помиляєшся, це ти мене навчив усьому. Я не знала, як учити, поки не познайомилася з тобою»…

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *