Історія, яку ми втрачаємо…

ЖИВА ІСТОРІЯ ВІННИЧЧИНИ: ТРЬОХСОТРІЧНІ ХАТИ ПІД СОЛОМОЮ
— Коли я шукав ці хатки, із мене всі сміялися: “якийсь дурненький, хатками займається”, — розповідає про початок свого проекту вінницький художник та меценат Володимир Козюк.— А коли із цього вийшла велика тема, яка дала і повагу, і матеріал, — багато кинулося робити те саме, а пізно. Були художники, які казали: “нащо ти ці хатки малюєш, малюй якісь серйозні картини”. А потім змальовували мої ж хатки і продавали на Андріївському Узвозі у Києві. А зараз такого проекту уже жодна інша людина ні за які гроші не зробить, бо просто нема із чого.
Володимир почав фотографувати хати під солом’яною стріхою ще тринадцять років тому і зовсім несвідомо. Про те, що це буде великий патріотичний проект він ще не замислювався.
— У 1992 році просто побачив хатку у своєму селі Чеснівка Хмільницького району, — пригадує. — Потім почав малювати етюди із хатками і зацікавився більше. Із 1996 року почав знімати їх цілеспрямовано, ще на звичайний плівковий фотоапарат. А в у 2004 спеціально купив цифровик, щоб хатки фотографувати.
А за кілька років хати під соломою художнику почали просто снитися. Після таких снів він вставав і малював побачене.
— Одного разу приснилась солом’яна хатка у Вінниці на вулиці Київській. Ну, думаю, де ж там може бути та хата? Приходжу, а вона справді стоїть. Була вкрита рубіроїдом, вітер його зірвав і оголив солому. Але сфотографувати не встиг — її через два дні розвалили. Ще був один сон. Ніби іду я сільською вулицею, а на ній з одного боку хатка і з іншого боку хатка. І снився мені цей сон кілька разів. Ну, думаю, де ж ця вулиця? Де це село? Але знайшов — у селі Житники Мурловано-Куриловецького району. Іду вулицею, дивлюсь: одна хатка, друга, за поворотом третя, четверта. Не зовсім так, як у сні. Але ніколи мені більше так не траплялося, щоб ціла вулиця була із солом’яних хаток.
Володимир не шкодує, що стільки років вкладав у цей проект свій час та кошти. Каже, воно того варте, адже унікальне.
— Сьогодні багатьох цих хат немає, зате є фото, картини. Вони зберігаються у багатьох музеях України. Це одна зі стежинок мого шляху, вона чітка, оригінальна і іншої такої немає.”

hata_vinnychyna_11

с. Конева, Могилів-Подільського р-ну, Вінницької обл., збудований приблизно в 1850-1880рр. 19 століття.”

hata_vinnychyna_12

hata_vinnychyna_13

hata_vinnychyna_14

hata_vinnychyna_15

hata_vinnychyna_16

hata_vinnychyna_17

hata_vinnychyna_18

hata_vinnychyna_1

hata_vinnychyna_3

hata_vinnychyna_4

hata_vinnychyna_5

с. Вербовець, Муровано-Куриловецького району. Хата баби Наді.

hata_vinnychyna_6

hata_vinnychyna_8

hata_vinnychyna_9

hata_vinnychyna_10

hata_vinnychyna_19с. Жабелівка, Вінницького району, 2008 рік. Остання хата під стріхою Вінницького району

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *