Прадавні народні прислів’я та оповідки

“Народ скаже – як зав’яже”, – і це воістину так.
Прадавніми народними прислів’ями та оповідками можна описати події нинішні, а деякі просто є пророчими; цілі філософські концепції, суспільно-політичні явища і навіть конкретних, на загал відомих людей.

Про актуальність давніх галицьких приповідок нині:

“Більший чоловік громада, як пан” – тільки територіальні громади можуть протистояти олігархату.

“Бог не детина, слухати дурного Литвина.” – тут майже пророча приповідка щодо колишнього спікера Парламенту; Бог не дурний, а електорат?…

“Взяв го дідько за старий довг.” – так працюють закони Карми.

“Дере коза лозу, а хлоп козу, а хлопа Ж#д, а Ж#да пан, а пана юриста, а юриста триста.” – за сотні років до того, як Джон Коулман написав свою книгу про таємний світовий уряд – “Комітет 300”, мудрі галичани знали про те, хто насправді керує світом.

“Жеби Ж#д був з неба, вірити му не треба.” – про камікадзе (божественний вітер) Сєню.

“І стіни мають уха.” – про сучасні прослуховуючі пристрої.

“За єдиного винного сто невинних гине.” – про фейкових генералів і комбатів.

“Казав пан “кожух дам” – та єго слово тепле.” – як я працював на олігарха.

“Казав сенека: стой собі здалека, та потакуй.” – про суть стоїцизму.

“Коли біда, не йди до Ж#да, лиш до сусіда.” – предтеча руху “свій до свого по своє”.

“Мутить як в селі Москаль.” – про призначення Геннадія Москаля губернатором.

“Не дай Боже з Івана пана.” – про Андрія Івановича.

“Нема злого – жеби на добре не вийшло.” – принцип “координації” в Трансерфінгу.

“Нема смерти без причини.” – знову про Карму.

“Отечество на язиці, а в серци облуда.” – про політичні ток-шоу

“Пани б’ються, а мужиків боки болять.” – війни олігархів.

“Пеня московськая.” – про три мільярди позичені Януковичем у Путіна.

“Плачте очи – виділи’сте, що’сте куповали.” – про вибори.

“Плете банелюки.” – інтерв’ю з Коломойським.

“Половина світа скаче, а половина плаче.” – Україна під час неоголошеноі війни, коли одні ховають рідних, а інші тусують по нічних клубах.

“Постава свята, а сумліньє злодійскє.” – збірний образ нардепа.

“Псови очі, а чортові душу запродав.” – про “кісєльових” з олігархічних теле-аналів.

“Рада би душа до раю, та гріхи не пускають.” – отак і сам собі часом кажу.

“Світ як банька, а люде як мухи.”, “Сей світ позичений.” – про світову лихварську фінансову систему.

“Сором стер собі з чола.” – звернення президента до народу.

“Став ми костев в горлі, сілью в оці, хріном в носі.” – нарід про уряд.

“Стережися того, же не має нічого.” – останнє попередження олігархам.

“С чужого коня і серед калябухи злізай.” – ще один із принципів Трансерфінгу – не живіть чужим життям.

“Таке цікаве, ажь бульки з носа лізуть.” – про шустер-шоу.

“Твердий Русин. – Тверда Русь, все перебуде.” – наша відповідь путіно-обамо-меркелям.

“Того шукає, що не положив.” – як м@ск@ль у Карпатах гриби збирає.

“То язя с пекла родом.” – про Олену Лукаш.

“Три пани, два отамани, а оден підданий.” – соціалістична організація праці.

“Тяжко там украсти, де газда сам злодій.” – капіталістична система.

“У нас Україна – треба собі самому хліба укроїти.” – от у нас кожен і “кроїть” собі.

“У него душа рогата – тяжко му сконати.” – не даремно кажуть, що злі люди тяжко помирають, здавна так ведеться…

“Утіхи на годину, а біди до смерті.” – життєво, нє?

“Уродився, оженився – тай вмер.” – не менш “життєво”…

“Учепився як гріх села.”, – згадалося як у 90-х в однім селі Перемишлєнського району дівка нагородила сифілісом кілька десятків хлопів.

“Хоть би’сь глядів по всій Україні, добра не знайдеш.” – сумно, але століттями не змінюється житіє народне.

“Хто стаєся медом, того мухи з-ідять.” – як то всім догоджати і добрим бути.

“Хто три роки служив у панів, а три у Ж#дів; того би лишь повісити.” – не знаю, хіба так трактувати – як надто довго працював на олігарха та його челядь, то вже вільної людини з него не буде…

“Цур тобі, та пек.” – прадавнє дохристиянське закляття; як мільйон чоловік скажуть його нині опівночі, то нинішня влада зійде на весну зі снігом.

“Чеши дідка зрідка”, – все так кажу як хтось звертається за допомогою до властьімущих або хвалить їх; та й сучасним магам-екстрасенсам на замітку.

“Чужих богів шукає, а своїх дома має.” – про євроінтеграцію, русскій мір і не лише.

“Що громада скаже, то й пан не поможе.” – й знову про силу об’єднаних у громади людей.

“Що старше від розуму?” – “Увага.” – про самоусвідомленість.

“Що то політика?” – “Нещирість”. – книжка видана 175 років тому, Місько!

“Язко (я) мовчить, а все знає.” – ну, все не знаю, але не про все й уповідаю.

Допис цей присвячую своєму доброму приятелю Стефкові, учорашнім і нинішнім іменинникам – Маріям і Степанам, а також усім любителям книги й мудрого слова.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *