Прадавні народні прислів’я та оповідки

«Народ скаже — як зав’яже», — і це воістину так.
Прадавніми народними прислів’ями та оповідками можна описати події нинішні, а деякі просто є пророчими; цілі філософські концепції, суспільно-політичні явища і навіть конкретних, на загал відомих людей.

Про актуальність давніх галицьких приповідок нині:

«Більший чоловік громада, як пан» — тільки територіальні громади можуть протистояти олігархату.

«Бог не детина, слухати дурного Литвина.» — тут майже пророча приповідка щодо колишнього спікера Парламенту; Бог не дурний, а електорат?…

«Взяв го дідько за старий довг.» — так працюють закони Карми.

«Дере коза лозу, а хлоп козу, а хлопа Ж#д, а Ж#да пан, а пана юриста, а юриста триста.» — за сотні років до того, як Джон Коулман написав свою книгу про таємний світовий уряд — «Комітет 300», мудрі галичани знали про те, хто насправді керує світом.

«Жеби Ж#д був з неба, вірити му не треба.» — про камікадзе (божественний вітер) Сєню.

«І стіни мають уха.» — про сучасні прослуховуючі пристрої.

«За єдиного винного сто невинних гине.» — про фейкових генералів і комбатів.

«Казав пан «кожух дам» — та єго слово тепле.» — як я працював на олігарха.

«Казав сенека: стой собі здалека, та потакуй.» — про суть стоїцизму.

«Коли біда, не йди до Ж#да, лиш до сусіда.» — предтеча руху «свій до свого по своє».

«Мутить як в селі Москаль.» — про призначення Геннадія Москаля губернатором.

«Не дай Боже з Івана пана.» — про Андрія Івановича.

«Нема злого — жеби на добре не вийшло.» — принцип «координації» в Трансерфінгу.

«Нема смерти без причини.» — знову про Карму.

«Отечество на язиці, а в серци облуда.» — про політичні ток-шоу

«Пани б’ються, а мужиків боки болять.» — війни олігархів.

«Пеня московськая.» — про три мільярди позичені Януковичем у Путіна.

«Плачте очи — виділи’сте, що’сте куповали.» — про вибори.

«Плете банелюки.» — інтерв’ю з Коломойським.

«Половина світа скаче, а половина плаче.» — Україна під час неоголошеноі війни, коли одні ховають рідних, а інші тусують по нічних клубах.

«Постава свята, а сумліньє злодійскє.» — збірний образ нардепа.

«Псови очі, а чортові душу запродав.» — про «кісєльових» з олігархічних теле-аналів.

«Рада би душа до раю, та гріхи не пускають.» — отак і сам собі часом кажу.

«Світ як банька, а люде як мухи.», «Сей світ позичений.» — про світову лихварську фінансову систему.

«Сором стер собі з чола.» — звернення президента до народу.

«Став ми костев в горлі, сілью в оці, хріном в носі.» — нарід про уряд.

«Стережися того, же не має нічого.» — останнє попередження олігархам.

«С чужого коня і серед калябухи злізай.» — ще один із принципів Трансерфінгу — не живіть чужим життям.

«Таке цікаве, ажь бульки з носа лізуть.» — про шустер-шоу.

«Твердий Русин. — Тверда Русь, все перебуде.» — наша відповідь путіно-обамо-меркелям.

«Того шукає, що не положив.» — як м@ск@ль у Карпатах гриби збирає.

«То язя с пекла родом.» — про Олену Лукаш.

«Три пани, два отамани, а оден підданий.» — соціалістична організація праці.

«Тяжко там украсти, де газда сам злодій.» — капіталістична система.

«У нас Україна — треба собі самому хліба укроїти.» — от у нас кожен і «кроїть» собі.

«У него душа рогата — тяжко му сконати.» — не даремно кажуть, що злі люди тяжко помирають, здавна так ведеться…

«Утіхи на годину, а біди до смерті.» — життєво, нє?

«Уродився, оженився — тай вмер.» — не менш «життєво»…

«Учепився як гріх села.», — згадалося як у 90-х в однім селі Перемишлєнського району дівка нагородила сифілісом кілька десятків хлопів.

«Хоть би’сь глядів по всій Україні, добра не знайдеш.» — сумно, але століттями не змінюється житіє народне.

«Хто стаєся медом, того мухи з-ідять.» — як то всім догоджати і добрим бути.

«Хто три роки служив у панів, а три у Ж#дів; того би лишь повісити.» — не знаю, хіба так трактувати — як надто довго працював на олігарха та його челядь, то вже вільної людини з него не буде…

«Цур тобі, та пек.» — прадавнє дохристиянське закляття; як мільйон чоловік скажуть його нині опівночі, то нинішня влада зійде на весну зі снігом.

«Чеши дідка зрідка», — все так кажу як хтось звертається за допомогою до властьімущих або хвалить їх; та й сучасним магам-екстрасенсам на замітку.

«Чужих богів шукає, а своїх дома має.» — про євроінтеграцію, русскій мір і не лише.

«Що громада скаже, то й пан не поможе.» — й знову про силу об’єднаних у громади людей.

«Що старше від розуму?» — «Увага.» — про самоусвідомленість.

«Що то політика?» — «Нещирість». — книжка видана 175 років тому, Місько!

«Язко (я) мовчить, а все знає.» — ну, все не знаю, але не про все й уповідаю.

Допис цей присвячую своєму доброму приятелю Стефкові, учорашнім і нинішнім іменинникам — Маріям і Степанам, а також усім любителям книги й мудрого слова.

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *