Галицькі приповідки: частина друга

Приповідки галицькі. Видані у Відні, в 1841 році.

* Обіцяв Бог дати, але казав чекати.
* Обіцянка, а не данка, дурному радість.
* О вовку помовка, а вовк у кошарі.
* Оглядайся на задні колеса.
* Огонь а вода добрі служити, але лихі пановати.
* Огонь святий — мстится, як го не шануєш.
* Ой жур, мати жур, ліпший Русин, як Мазур.
* Орел не пристає з воробцями.
* Остання річ вовком орати.
* Острить зуби, як кіт на сало.
* Отець по батьківськи поб’є, по батьківськи й помилує.
* Отечество на язиці, а в серци облуда.
* От так по козацьки, нема хліба, їсти пляцки.
* О умерлим добре говори, а нє, то мовчи.
* Очі би їли, а губа не хоче.

* Пан Бог дав купця, а чорт розгудця.
* Пан Бог старий господарь.
* Пан с паном, а Іван з Іваном.
* Панич — не знав нич, но єдно письмо, тай то му з голови витрясло.
* Пан лупить хлопа, як скопа, а дідько пана, як барана.
* Панська ласка до порога.
* Панство в голові, а воши за комніром.
* Пани б’ються, а мужиків боки болять.
* Пани скубуться, а подданих чуби болять.
* Пани як дурні, що хотять, то роблять.
* Пані на цілі сани, та ще й ноги висять.
* Пек ти осина — ги на тя — пропавби’сь, не снив би’сь ся.
* Пеня московськая.
* Перед неводом риби не ловлять.
* Перейшов вже крізь сито і решето.
* Перейшов на дитинячій розум.
* Переплив море — на березі утонув.
* Перший келішок, як по леду, другий, як по меду, а за третий не питай, лише давай.
* Перші коти за плоти.
* Пес бреше, вітер несе.
* Пес здохлий не кусає.
* Пес пса їсть, коли ся їсти хоче.
* Песя мати не загине.
* Пильнуй носа свого, а не кожуха мого.
* Питався чорт баби: «Що о Бозі люде говорять?» — «Славлять, величають.» — «А що о мені?» — «Якось вас дуже на зуби взяли.»
* Питалися дідька, чим би хотів бути? — «Окомонскою кобилою, мельника куркою, або панскою мамкою.»
* Пищить як каня. (Або) — як дідько в градовій хмарі.
* Пьє, як по оселедци.
* Плачте очи — виділи’сте, що’сте куповали.
* Плете банелюки.
* Пливає, як пампух в олію.
* Піди до Кракова, всюди біда однакова.
* Піди за Бескиди, не збудешся біди.
* Піди й за Карпати то треба бідовати.
* Піду до церкви, але не буду молитися.
* Пізнав, куда стежка в горох.
* Пізнати дурного, по сміху його.
* Пізнати з мови, якої хто голови.
* Пішло щастє в ліс по прутьє.
* По бороді потекло, а в рот не попало.
* Поволи хлопчику, раз хліба, два рази борщику.
* По добрій хвилі лихую ждай.
* Показує грушку на вербі.
* Поки не упріти, поти не уміти.
* Поки щастьє плужить, поти пріятель служить.
* Покора стіну пробиває.
* Половина світа скаче, а половина плаче.
* Помагає, як мертвому кадило.
* Помагайбіг — Бодай здоров.
* По нитці дійдеш клубка.
* По отченаши, напіймося по чаши.
* Попамятаєш московський місяць.
* По роботі пізнати майстра.
* Порожня бочка гудить, а повна мовчить.
* По смерти нема покаяня.
* Постава свята, а сумліньє злодійскє.
* Постимо як Рахмане.*
[Розказують, що є люде (нарід), далеко десь на сході сонця, котрі звуться Рахмане. Они суть у Бога щасливії — дуже твердо постять, лише раз на рік на великдень мясо їдять. А великдень рахманській (кажуть) припадає на переполовленіє (25-го дня по наших великодних святках), коли шкарлупа свяченого яйця від нас аж до них запливає. — Чи не є то яка темна повість о Брахманах Індійських, або відав память колишної связи нашого народа з далеким востоком, або знать походженія Словен із Індіі !? — Пр Изд.]

* Правда розмислу не потребує
* Правда, як олива на верх вийде.
* Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою, ані до порога.
* Привикай до господарства змолоду, не будеш знав на старість голоду.
* Пригоди учать згоди.
* Пріде кумець на обідець, а лижки не буде.
* Пріде літо, то є розмаїто, пріде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо і робити нема що.
* Прішов по хвили — вже миски помили.
* Прійшов хтось, тай взяв щось, пішови’м за ним, та не знаю за ким.
* При компаніі дався Циган повісити.
* Прилип, як пяний до плота/ як сліпий до тіста.
* При мні мого не бий.
* Природу тяжко одмінити.
* Продав пса за лиса.
* Прозьба панська рівно з наказом ходить.
* Промий чоло, чи не дасть Біг чого?..
* Про єдного жовніра війна буде.
* Просили — не хотів, казали — мусів.
* Проси, як найбільше, а бери, що дають.
* Пропав Козак з дудами.
* Пси виють, а місяць світить.
* Псови очі, а чортові душу запродав.
* Пуста голова ані посивіє, ані полисіє.
* Пусти уха межи люде, то цимало учуєшь.
* Пяні а діти і нехотя правду скажуть.
* Пяний свічки не поставить.
* Пяний собі розум відбере, а Бог му і-знов дає.

* Рада би душа до раю, та гріхи не пускають.
* Раз, два не допоможе, то десять поможе.
* Раз мати родила, раз гинути треба.
* Рана загоїться, але зле слово ніколи.
* Рахуй гроші с тиха, не зазнаєш лиха.
* Рогатин — Богови побратим
[ Містечко в Бережанскім обводі над потоком Гнилою Липою, колись було заможне. Пр. Изд.]
* Роди бабо дитину, а бабі сто літ.
* Рожа і межи кропивою зостане рожою.
* Розгнівався — муха му на ніс сіла.
* Роззявляє губу жаба на вола, але го не з’їсть.
* Розмова, як гуся з пацятком.
* Розуму багато, а грошей мало.
* Розкіш творить біль; як приходить смакує, як відходить катує.
* Розпусне житьє в молодости, приносить хворобу на старії кості.
* Россміявся так красно, як би до пекла не хотів.
* Росстанє з милим смерти ся рімнає.
* Розчесав їй косу до вінця (ізвів єю)
* Рука кожда к собі горне.
* Рука руку миє, аби обі були білі.
* Руки білі, а сумліньє чорне.
* Рушив розумом, як здохле теля хвостом.
* Риба, свинина не потребує вина.

«Галицькі приповідки»: частина перша

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *