Біла Криниця. Комплекс старообрядництва етносу липованів

Одним із найвідоміших культових місць Буковини є невелике село Біла Криниця Старововчинецької ради – справжня Мекка для паломників-християн, любителів старовини та звичайних туристів. Місце розташоване біля самого кордону з Румунією. Назву село отримало завдяки тому, що вода в колодязях тут майже білого кольору: з вапном і солодкувата на смак. Від кінця ХVІІІ ст. і до наших днів Біла Криниця є центром Руської Старообрядницької церкви і святою землею для всіх старовірів.

Старообрядці, або липовани – православні християни, що зберегли чистоту руської віри після церковної реформи, впровадженої у другий половині XVII ст. патріархом Никоном за участю Московського царя Алєксєя Михайловича. Рятуючись від переслідувань за свою віру з боку московської влади, частина старовірів подалася до далекого Сибіру, а частина, разом з українськими козаками армії гетьмана Івана Мазепи, розбитої військами Петра І, оселилася уздовж берегів Дунаю, проголосивши козацько-старообрядницьку Дунайську республіку.
Проте їх переслідування не припинилося, і старовіри, продовжуючи пошуки своєї «землі обітованої», оселяються на Буковині, яка починаючи з 1774 р. потрапляє під владу Австрійської імперії. Габсбурги в обличчі імператора Йосифа ІІ, відомі своєю толерантністю до всіх конфесій, у 1783 р. надають дозвіл на поселення старообрядців на Буковині.
Біла Криниця стає одним із перших поселень липованів на буковинській землі. Сюди переселяються 22 родини на чолі із заможним козаком Никифором Ларіоновим 7 монахів-старообрядців та ігумен, які засновують тут чоловічий монастир. На базі монастиря за рішенням старообрядницького собору, який відбувся у 1832 р. на Рогозькому кладовищі в Москві, засновується перша у світі старообрядницька кафедра. Першим митрополитом Білокриницької єпархії стає колишній митрополит Боснійський і Сараєвський Амвросій, який з дозволу австрійського імператора Фердинанда 28 жовтня 1846 р. прибув до Білої Криниці.

По всій новоствореній старообрядницькій єпархії починають розбудовувати кафедри та призначати священиків. Проте радість буковинських старовірів була недовгою. Дізнавшись про діяльність владики Амвросія, який посвячує старообрядську ієрархію і для Росії, цар Микола І, погрожуючи Австрії війною, наполіг на закритті  Габсбургами єпархії і монастиря. Вже в грудні 1847 р. Амвросія у Відні поставили перед вибором: відректися від старообрядницької єпархії та очолити єпархію в Константинополі, або назавжди відправитися на заслання. Проте владика не зрікся своєї віри і перебуваючи 15 років на засланні аж до кінця своїх днів, залишився вірним старообрядництву.

Проте через декілька років діяльність Буковинської старообрядницької єпархії вдалося відродити, і Біла Криниця ще майже на століття стає духовним центром усього старообрядницького руху. На початок ХХ ст. Біла Криниця налічує близько 20 культових споруд: церков, келій та інших будівель. Найвеличнішими храмами «старообрядницького Єрусалиму» були багатокупольний Покровський собор з величезною п’ятиярусною дзвіницею 45 метрів заввишки та зимова Никольська церква з масивним куполом. Саме у Покровському соборі відбулося приєднання митрополита Амвросія до старообрядницької церкви.

А наприкінці ХІХ ст. у Білій Криниці було засновано ще й жіночій монастир.
Нажаль, нині мало що залишилося від колишньої величі старообрядницької столиці. Покровський собор із дзвіницею, Никольську церкву та майже усі культові споруди монастиря наприкінці 40-х років минулого століття було варварськи знищено більшовиками. Майже на півстоліття етнос липованів фактично припинив своє існування.
Від старих пам’яток культового зодчества Білої Криниці сьогодні залишилося лише два храми, які неабияк вражають нечислених туристів. Перший із них, церква Козьми і Дем’яна, розміщений на початку села праворуч від дороги. Вперше побудована наприкінці XVIII ст., церква зазнала перебудов протягом ХІХ ст., під час яких вона набула теперішнього вигляду. Церква має риси типово буковинської храмової архітектури: квадратні бабинець і нава з боковими прибудовами та напівкруглу вівтарну частину.

Основа церкви побудована з цегли, верхи – дерев’яні. З заходу над бабинцем височіє триярусна квадратна в плані дерев’яна дзвіниця, над навою – восьмигранний купол на четверику, над вівтарем і бабинцем – невеликі восьмигранні баньки. Усі верхи церкви увінчані маленькими цибулеподібними главками. Стіни церкви опоясує фриз із невеликими прямокутними нішами, вікна мають арочний вигляд.
Значний інтерес представляє і інтер’єр Козьмодем’янівської церкви. Тут зберігся іконостас з дев’ятьома рядами старообрядницьких ікон, портрет першого білокриницького митрополита Амвросія, його сподвижників Кирила і Алімпія, послідуючих митрополитів.Поруч із Козьмодем’янівською церквою вже в роки незалежності постала ще одна дерев’яна церківка з невеликою банею над навою – храм Святого Миколая, що слугує зимовою церквою.
Сьогодні на території комплексу старообрядницьких храмів у Білій Криниці відроджується музейний комплекс старообрядництва, який існував тут з 1988 року та був закритий у 1996 році у зв’язку із браком коштів. Завершується будівництво двоповерхового дерев’яного будинку, в якому будуть розміщені трапезна, келії та музейна кімната.
При відвідуванні Білої Криниці обов’язково майте із собою паспорт: село знаходиться у прикордонній смузі.

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *