Миколаївський катедральний собор або «п’яна церква», Чернівці

У кожному місті є унікальні будівлі чи  пам’ятки, за якимии легко впізнають його. Є така споруда й у місті Чернівці, причому не одна. Тут ітиметься про одну з них — Миколаївський катедральний собор, який ще в народі називають «П’яною церквою». Знайти її можна на вулиці Руській, 35, і вона є унікальною в архітектурному плані культовою споруда.
«П’яна церква» — таку назву храму дали за незвичні, чи радше нетипові для православних храмів куполи. Основи куполів (барабани) в буквальному сенсі слова закручені, наче п’яні.

«П’яна церква» виконана в румунському стилі неоромінеск. Її прообразом став православний Успенський архієрейський собор у румунському місті Куртя-де-Арджеш, який користується в Румунії великою пошаною та вважається найкрасивішим храмом країни. Крім того, церква в Куртя-де-Арджеш є колишньою усипальницею румунських королів Кароля I, Фердинанда, королеви Єлизавети (дружини Кароля I), Марії (дочки російського імператора Олександра II).
Подібність між цими двома храмами доволі таки відчутна. Зокрема про її будівництво вдомо таке:
Миколаївський собор почали будувати у 1927 році, коли Буковинська митрополія під керівництвом митрополита Нектарія почала активну розбудову православних храмів у зрумунізованих Чернауцах.
Крім самої Миколаївської церкви почали зводити й храм Петра і Павла на вулиці Сторожинецькій, Троїцьку церкву на Золочівській, та ще один Петропавлівський храм у передмісті Чернівців Горечі (вулиця Руська, 242).

При таких активних та амбітних архітектурних планах митрополія змушена була навіть створити спеціальний відділ, що займався проектуванням церков. Миколаївську церкву проектували архітектори Вальтер Штюбхен-Кюхнер, Йосиф Летнер та Вірджил Іонеску. Під час будівництва виникли фінансові труднощі, через що процес було призупинено аж на 10 років і відновлено вже у 1937-му. Тоді ж проект будівництва зазнав змін.
Після цього процес побудови пішов набагато швидше і був завершений за два роки. Іконостас виготовив бухарестський художник Пауль Молда (іконописець) та скульптор Григорій Думітреску-Ловендаль.Тринадцять вітражів виконав ще один житель Бухаресту, художник Кірович, а каркаси для них спорудив чернівчанин Вільгельм Свідерський. Огорожу виконав теж чернівчанин — Олександр Манковський, за проектом архітектора Вірджила Іонеску. (Музика тих імен: ще одне підтвердження надзвичайно строкатої мішанини етносів у межах одного міста: євреї, румуни, українці, поляки, німці…)

З вампирячої Трансильванії прибули до церкви два дзвони: вагою в 948 та 592 кілограми. Виготовила їх фірма Фрідріха Хеніга. Голосові зв’язки храму вперше дали себе почути 2 листопада 1938 року в дзвіниці, яка будувалася під керівництвом чернівчанина Теодора Огоновського. А сам храм освятили 6 грудня 1939 року.

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *